Оксано, ну ти ж розумієш, ситуація патова, Валентин Борисович потер пальцями перенісся і тяжко зітхнув. Марина вже два місяці мені мозок виносить.
Їй в Болгарії сподобалась якась освітня програма для Дениса. Ну, для нашого сина.
Каже, хлопцеві треба дати поштовх, підтягнути англійську. А гроші де брати?
Ти ж знаєш, зараз у мене з роботою глухо.
Оксана неквапливо поглянула на батька.
Тобто ти думаєш, що продати дачу найкращий вихід? спокійно питає вона.
А що ще робити? оживившись, вирівнявся тато. Дача стоїть, ніхто там не буває. Марина туди й носа не показує їй нудно, комарі, дощі
Вона ж і не знає, що вже давно дача не моя за паперами. Думає, зараз виставимо її на продаж і життя налагодиться.
Оксанко, ти ж розумна дівчина. Давай так: зараз ти її офіційно продаси. Забереш всі свої гроші, які десять років тому мені позичила до останньої гривні!
А решту, що наварилося по ринковій ціні, віддаш мені. Ну, по родинному.
Ти ж не втрачаєш, так? Своє повернула та ще й батькові допомогла.
Приперся без запрошення останнім часом вони бачилися рідко: в нього давно інша родина, свої турботи, і старша дочка якось до того не входила.
Оксана й думати не могла, що просто привід знову грошей попросить. Але ця пропозиція батька звучала, мяко кажучи, дивно.
Тату, давай згадаємо, що було десять років тому, зупинила його Оксана. Коли ти прийшов і сказав, що гроші потрібні на операцію і реабілітацію.
Памятаєш?
Валентин Борисович посмикав плечима.
Нащо старе ворушити? Врешті, вилікувався ж, слава Богу.
Старе? Оксана криво всміхнулась. А знаєш, ті гроші я пять років по копійці складала. На перший внесок за квартиру.
Працювала кожні вихідні, у відпустку не їздила, на всьому економила. І тут ти ні роботи, ні заощаджень, зате є Марина та Денис.
Ти тоді все до копійки в мене забрав!
Я розгублений був, Оксанко! Що мені залишалось? Йти під паркан помирати?
Я тобі тоді допомогти запропонувала, не слухаючи, далі говорить Оксана. Але чесно сказала: боюсь залишитись без грошей і без житла, якби з тобою щось трапилося.
У тебе є офіційна спадкоємиця Марина. Вона б мене на тій дачі й на поріг не впустила.
Тиждень ми сперечались, тату, памятаєш? Ти розписку писати не хотів, ображався.
«Як ти можеш на рідного батька сумніватися!»
А я просто хотіла мати підтвердження.
Ну і отримала ж ти їх! тут урвав Валентин Борисович. Оформляли угоду. Дача стала твоя.
Я ж її фактично за безцінь продав, на ту суму, що пішла на лікування.
Але домовились: я користуюсь, а як зявляться гроші викуплю назад.
Минуло десять років, чітко сказала Оксана. Десять, тату. І ти хоч раз згадував про викуп? Хоч гривню повернув? Ні.
Зате там щоліта жив. Помідори садив, дрова палив усе за мій рахунок.
Податки на мені. Ремонт даху три роки тому теж.
Ти там, як пан, поки я кредит за свою квартиру виплачувала!
Валентин Борисович дістав хустинку, витер чоло.
Ну, не працював я, Оксано Після хімії довго до себе приходив, потім вік, ніде не хочуть.
Та й Марина в неї чутлива вдача, не витримує офісної роботи.
Живемо з неї на ті перепродажі в інтернеті, що ледве кінці з кінцями зводимо.
Чутлива, значить? Оксана підвелася, почала ходити туди-сюди кухнею. А я що, з бетону? Можу пахати на двох роботах, щоб іпотеку покривати, і за твій «санаторій» на дачі платити?
А тепер Марина надумала, що час продавати дачу щоб синочка відправити в Болгарію?
Мою дачу, тат!
Оксанко, ну формально твоя. Але ти ж розумієш: це був тимчасовий вихід.
Я ж тобі батько! Я тобі життя дав! Невже за кілька соток будеш хапатися, коли брату старт потрібен?
Брату?.. Оксана раптом спинилась. Я з ним два рази в житті говорила.
Він і разу мене не привітав. А Марина хоч раз поцікавилась, як я жила? Як я тягнула ці виплати всі роки?
Вона досі певна, що ти мільярдер, а просто тимчасово не при справах.
Десять років ти їй брехав, тату.
Валентин Борисович відвів очі.
Хотів як краще Не хотів, щоб вона засмучувалась.
Вона б одразу почала лаяти, навіщо віддав нерухомість.
На «сторону»?
Оксано, не чіпляйся до слів! уже на підвищених тонах батько. Я ж діло пропоную! Зараз дача у пять разів дорожче. Ринок злетів.
Бери свої триста тисяч гривень, що дала на лікування. Це ж по-чесному? По-чесному! А решту мені.
Дениса пристроїмо, Марині зуби зробимо, машину обновимо стара вже ледве їде.
Тобі ці гроші нічого не змінять, ти ж у Києві вже з квартирою, все при тобі.
Допоможи родині!
Оксана дивилась і не впізнавала батька. Де той, що на ніч казки розповідав?
Ні, просто сказала вона.
Як це ні? батько занімів.
Я не продаватиму дачу. І грошей не віддам жодної копійки «зверху».
Ця дача мені по правді належить.
Ти десять років там жив безкоштовно, відпочив, підлікувався. Вважай це моєї даниною відданості.
Та на цьому все.
Серйозно? у батька лице розбіглося. Хочеш забрати у батька останнє?
Якби не я, не було б цієї дачі! Її ще дід твій власними руками будував!
То саме дід. І він би в могилі перевернувся, дізнавшись, що ти готовий розпродати вітцівську землю, щоб оплатити сумнівні курси в Болгарії хлопцю, який у девятнадцять навіть ложку за собою не помив.
Оксано, отямся! батько підскочив. Ти мені винна! Я тебе виростив! Якщо не погодишся всім скажу, яка ти жадна.
Марині все розповім, та такий скандал влаштує не обрадуєшся!
В суд подам! Оскаржимо угоду! Нечесна угода, от що! Ти скористалась моєю слабкістю і прибрала майно!
Оксана сумно всміхнулась.
Спробуй, тату. Я маю всі чеки з клініки. Всі перекази на твоє ім’я.
І договір купівлі-продажу, який ти підписав абсолютно притомно у нотаріуса, коли вже був у ремісії.
Марина, певно, дуже здивується, дізнавшись, що дачу ти продав задовго, як Денис у школу пішов.
Ти ж їй казав, що це твоя спадщина?
Оксана батьків голос став майже жалісливий. Дочко, ну прошу, зараз у Марини складний період
Дізнається вижене. Вона ж молодша на пятнадцять років, зі мною лише за стабільності.
Якщо дачі нема, і грошей нема я їй не потрібен. Хочеш, щоб твій батько на старість на вокзалі жив?
Ти про це раніше думав? Оксана аж стиснула кулаки від злості. Коли десять років не працював? Коли давав Марині влазити у кредити? Коли обіцяв їй золоті гори за мій рахунок?
Тобто, не допоможеш? Валентин Борисович вирівнявся. Рідна дочка, називається
Йди додому, тату. Розкажи Марині правду. Це єдине, що тобі залишилося для збереження гідності.
Подавись тією дачею! прошипів Валентин Борисович, проходячи повз. Але знай: у тебе більше нема батька! Забудь мій номер!
Вийшов, а Оксана тільки зітхнула: і наче й так у неї батька не було.
Батько пішов із дому, коли їй було сім.
***
В суботу зранку дзвонить невідомий номер.
Алло?
Це Оксана? голос мачухи. Ти хто така, щоб так поводитись?
Думаєш, ми не знаємо, як ти Валіка обдурила? Він мені все розказав!
Підсунула папери, коли він після наркозу нічого не памятав!
Марина, доброго ранку, спокійно відповідає Оксана. Хочете поговорити давайте без криків.
Ранок?! Ми вже позов готуємо!
Юрист каже така угода нічого не варта. Ти збагатилася на хворобі батька, забрала родовий майданчик за дрібязок.
Ми з тобою покінчимо!
Марина, уважно послухайте.
Розумію, що ви чуєте лише свою версію. Але у мене є докази, що всі гроші були витрачені на лікування.
І листування за всі ці роки, де він дякує, що я утримую дачу й пускаю його жити.
Там чорним по білому: «Спасибі, доню, що не покинула, що дача у добрих руках».
Як думаєте, що скаже суд?
На іншому кінці на кілька секунд повна тиша Марина не чекала.
Ти просто стерва, ледве чутно. Тобі мало своєї квартири? Треба було ще брата обідрати? Денису ж вчитися треба!
Денису треба йти працювати, відрізала Оксана. Як і я у його віці.
А вам, Марино, пора правду дізнатися. Памятаєте обіцяні «акції»? Чули про них?
Які акції? голос затремтів.
Ті, яких ніколи не було. Він просто брав ті гроші, що я надсилала як допомогу, й підносив вам як свої дивіденди.
Перевірте банківські виписки, якщо не вірите. Ваш чоловік весь цей час мене шантажував хворобою.
А я в борги влазила, думаючи, що рятую батька! Недавно лише все це дізналася.
Марина кинула слухавку. А ввечері Оксана отримала від батька смс: «Ти все зіпсувала».
***
Вона не відповіла. Через пару днів від сусідів довідалася Марина влаштувала грандіозний скандал.
Верещала і викидала речі чоловіка з дачного вікна, поки не приїхала поліція.
Зясувалось: Марина вже влізла у великі кредити під космічні проценти, сподіваючись на гроші з продажу дачі для того самого «старту» сина.
Валентину Борисовичу довелося піти. Марина подала на розлучення, коли відкрилася вся правда.
Син Денис, звиклий до легкої наживи, співчуття не проявив переїхав до дівчини: «Сам старий винен».
Де зараз батько, Оксана не знає. І знати не хоче.