Після того, як я сказав дружині, що її донька не моє питання, правда про нашу родину вийшла назовні
Я, Ростислав, завжди був одинаком. Навіть мій молодший брат давно одружений і має двох дітей. Мені якось не щастило не знаходив ту, з ким захотів би повязати своє життя. Рідня не давала спокою: все питали, коли вже будуть танцювати на моєму весіллі. Але мені набридло це життя у 34 роки я вирішив, що вже час створювати сімю.
Якось у київському нічному клубі зустрів свого колегу, що відпочивав із дівчиною. Ми заговорили просто, без церемоній.
Привіт, радий тебе бачити, що за привід?
Добрий вечір, Ростиславе. Моя подруга приїхала. Вирішили трохи розважитися.
Познайом нас.
Так, це Соломія.
Ласкаво просимо до Києва, Соломіє! Я Ростислав.
Рада знайомству. Давай дружити.
Можна вважати тебе моїм другом?
Я тільки за.
Вона була чарівна, дуже скромна, але впевнена у собі. Одразу й не скажеш, що такі є Соломія буквально зачарувала мене. Я зрозумів, що мені пощастило. Після довгої розмови зясувалося: у Соломії є донька Даринка, і вона вже ходить до школи. Спочатку мене це трохи насторожило, проте потім я подумав і вирішив, що нічого страшного.
Ми почали жити разом, і все було добре. Донька постійно була десь зайнята школа, гуртки, музика. На канікулах Соломія відправляла її до бабусі в Тернопіль.
Соломія вважала, що їй не обов’язково працювати, адже я добре заробляю в гривнях, і можу забезпечити сімю. Але з часом я став помічати, що її вимоги ростуть. І це не просто продукти чи побутові витрати, а ще й бажання, щоб Даринка ходила на всі можливі гуртки й репетиторства.
Ростиславе, потрібні гроші на додаткові заняття, сказала вона. Можеш цього разу дати більше?
Гаразд, ти знаєш, я не проти, щоб дитина розвивалася.
З кожним днем витрати росли. Нові підвищення цін, нові витрати. Якось моя терпеливість закінчилась. Я вирішив поговорити про це відкрито.
Учителька телефонувала вчора, сказала Соломія. Діти їдуть на екскурсію.
Ну і що?
Я хочу, щоб Даринка також поїхала. Але потрібно багато грошей. Що скажеш? Всі вже погодились, чекають тільки від нас.
Соломіє, мені вже набридають ці нескінченні витрати на різні заняття. Чому її батько не допомагає?
Ти знав, що у мене є донька. Якщо ти такий жадібний і черствий, навіщо був зі мною? Я в шоці!
На цих словах Соломія розплакалася і зачинилась у своїй кімнаті. Я подумав та вирішив вибачитися перед нею. Віддав гроші, які просила. Але всередині залишилося неприємне відчуття. Не міг зрозуміти, чому її батько не платить ані копійки для своєї доньки. Вирішив поговорити ще раз.
Соломіє, прошу, не ображайся, не хочу сваритися, та скажи, чому твій колишній нічого не платить?
Я не приймаю його допомогу. Не потребую її.
Я вважаю, що це несправедливо. Чому стороння людина зобовязана забезпечувати чужу дитину, а рідний батько ні?
Ти звеш себе стороннім? А я думала, моя донька для тебе як своя. Я вірила, що ти добра людина.
Не треба мене звинувачувати. Я теж можу.
Це твоє право. Я все одно до колишнього не звернуся. Не хочеш давати не давай! Піду заробляти сама. Але жити приниженнями не буду. Хочеш відповідальності будь ласка. Не хочеш розлучимося.
Чому ти так сердита? Давай обговоримо і вирішимо.
Мені нічого вирішувати. Я втомилася. Можеш залишитися, але розмовляти не буду.
Ту ніч я спав на дивані. Довго не міг заснути, думав про розмову. Виявилося, що жінка моя дуже горда, і я тепер маю справу ще й із її донькою. Чим старшою стане Даринка, тим більше буде проблем і витрат, а тато її живе як собі знає ні холодно ні жарко. Якось я побачив у ноутбуці Соломії фото її колишнього: машина дорога, одяг теж не з базару. Гроші в нього є, просто Соломія не звертається. Причина її гордість. Я вирішив поговорити з ним особисто.
Сімя це не тільки про мої бажання чи фінанси, а й про порядність та чесність. Я зрозумів, що справжня відповідальність це не числити витрати, а шукати порозуміння. Тільки тоді в родині буде справжній спокій.