Диво на Новий рік
Тарасе, поясни мені, будь ласка, як ти міг забути?! Я ж тобі зранку разів пять нагадувала, ще й смс написала! сердито дивилася на чоловіка Оксанка.
А той стояв винувато на порозі кухні, тільки плечима знизував.
Та й сам не знаю, Оксан, виправдовувався Тарас. Просто вилетіло з голови, та й усе
А телефон?
А телефон із кишені не витягував, не бачив твого повідомлення
Оксанка вже закипала.
Тобто новий акумулятор для своєї ластівки ти не забув купити, а про подарунок для доньки під ялинку забув, так?
Забув Автомагазин до восьмої тільки працює, я поспішав, а про все інше геть із голови. Пробач.
Іноді мені здається, що твоя стара Таврія, яка ламається щомісяця, тобі дорожча за Марічку, Оксанка сіла на табуретку і важко зітхнула, глянувши на годинник.
Годинник показував пять хвилин до одинадцятої.
Вже ніч, і нічого змінити не можна. Від цієї безпорадності було ще гірше на душі.
Оксанко, ну ти не говори дурниць! Я ж люблю Марічку, і ти це знаєш. Просто отак от сталось Забув З ким не буває?!
Зі мною таке не буває, Тарас! ледь не кричала, але говорила прошепки, аби дитина не почула.
Чоловік спробував обійняти дружину, щоб не розгорівся скандал, але вона відвернулась і
почала викладати олівє у салатницю.
Півдня на цей салат витратила, щоб чоловікові приємно зробити, а він а він доньці про подарунок забув!
От чогось відчувала, що треба все самій робити, тихо бурчала Оксанка. Ні, понадіялась на тебе, Тарасе. Думала, відповідальна людина
Оксанко, я ж винен, але, по суті, нічого страшного. Ну не буде пакунка під ялинкою. Скажемо Марічці, що
Що скажемо? Що у тата амнезія в тридцять пять? Чи що йому важливіший акумулятор, ніж доня?
Скажемо, що у Святого Миколая цього року багато роботи. Завтра зранку куплю подарунок, піднесемо врочисто нібито від нього.
А де ти його купиш? Завтра майже всі магазини не працюватимуть! Лише Сільпо якийсь Ех, Тарасе, Тарасе
Оксанчине роздратування було цілком виправданим.
Як тільки народилась Марічка, у них завелась гарна традиція: в ніч на 1 січня після курантів разом підходити до ялинки й
знаходити там подарунки.
Цю традицію найбільше любила Марічка вона, як і більшість дітей, вірила в Миколая, в дива та
новорічне чудо! Вона щиро тішилася, коли знаходила пакунок із тим, про що мріяла.
Стільки радості було, коли сама розвязувала стрічку
Сьогодні Марічка вже кілька разів зазирала під ялинку (раптом вже там зявився подарунок) і розповідала мамі, як чекає на презент від Миколая.
Цікаво, що мені цього року принесе? міркувала вголос дівчинка. Хотіла б, звісно, велосипед, як у Сашка з третього поверху. Але і ролики теж класно!
Оксанка усміхалась вона ж попросила Тараса купити доні ролики.
Завжди подарунок для Марічки обирала вона сама, але сьогодні Тарасу терміново зателефонували з роботи, і Оксанка вирішила, що він по дорозі додому все й купить.
Тарас приїхав аж після восьмої, а коли Оксанка почала накривати стіл і змовницьки спитала про подарунок, він згадав забув
Оксанко, давай не псуймо собі настрій у такий день, знов спробував заспокоїти дружину Тарас. Я ж не навмисне. Так склалось. Хочеш, я сам з Марічкою поговорю?
Оксанка нічого не сказала.
Продовжувала клопотати по кухні, а по щоках текли сльози. Як так забути про подарунок для дитини?!
А до останнього вірила: може, Тарас десь заховав подарунок, чекає слушного моменту покласти. А тут уже магазини зачинені
Допомогти? несміливо спитав Тарас, дивлячись, як Оксанка розставляє тарілки.
Та вже допоміг Дякую, не треба.
І тут на кухню вбігла щаслива Марічка, яка передивилась вже всі святкові мультики:
Мамо, татку! До Нового року менше двох годин! Скоро Святий Миколай мені подарунок принесе!
Оксанка кинула косий погляд на чоловіка.
Але швидко відійшла, бо не хотіла псувати святковий настрій доньці.
Оксанка швидко придумала вихід: покладе під ялинку конверт зі 700 гривенями й підпише Для Марічки на ролики.
Звісно, це не зовсім те, що чекає донька, але краще так, ніж нічого.
Може, якось обійдеться.
*****
Десь об одинадцятій вся родина зібралася за столом, і тут у двері хтось постукав.
Тарасе, ти когось кликав? здивовано спитала Оксанка. Я точно ні.
І я ні. Може, сусіди? Я піду гляну, а ви соком налийте, відповів Тарас.
Відкрив двері на порозі стоїть бородатий чоловік у червоній драній куртці. На Миколая геть не схожий, скоріше бомж. Вигляд і запах відповідний.
Вам чого? Квартирою помилились, чи грошей просите, то одразу кажу не дам, все одно на горілку витратите.
Та ні, грошей не треба у мене ніби все гаразд, весело відповів незнайомець.
Гаразд? Він це серйозно? Тарас ледве посмішку стримав.
Не те щоб він зневажав безхатченків, навпаки, шкодував їм. Просто дивно прозвучало.
Тож Чого хочете? вийшов на майданчик, двері прикрив, щоб аромат не влетів у оселю.
Та це Кошеня в підїзді знайшов. Гарнюнче таке! з-під куртки витягнув пухнастика. Може, ваше? Може, згубили?
Тарас посміхнувся.
Певно, зрозумів, що грошей не буде, тепер кошеня намагається пристроїти
Вперше його бачу. Та й ми ніколи тварин не заводили.
А як щодо взяти? Якщо у вас дитина є, то точно сподобається.
От і переробив: хоче продати.
Ні, дякуємо, не треба.
Зрозуміло, розчаровано похитав бородою чоловік. Тоді піду на смітник його віднесу
Вже повернувся, а Тарас його зупинив:
Почекайте Нащо на смітник?! Залиште в підїзді просто!
Все одно виженуть. На смітнику хоч у коробці заховається, їжу знайде.
Тарас ніколи особливо тварин не любив, але цього малюка стало так шкода
Як уявив його самотнього у холодну ніч Сумно йому й голодно.
Якби мав час подумати, може, б і передумав. Але часу не було дружина й донька чекають за святковим столом.
Давайте його сюди! вихопив кошеня. Не треба на вулицю!
Як скажете, усміхнувся чоловік, і пішов собі.
*****
Зайшов Тарас до квартири, а з кухні визирають Оксанка з Марічкою.
Де ти так довго? Щось сталось?
Та ні, все добре, усміхнувся Тарас, ховаючи кошеня за спиною й подумки молячись, щоб воно не нявкнуло.
Бо як Оксанка дізнається, кого привів вижене на вулицю, і не лише кошеня.
Але треба було вигадати, як усе пояснити.
То хто приходив? Оксанка подивилась з підозрою.
Та сусід наш, Андрій. З пятого поверху. Щось питав, який акумулятор краще брати.
А, ну тоді ясно. Ти ж у нас експерт! Йди вже мий руки, та за стіл сідай скоро Новий рік!
Йду! Пять хвилин і буду.
Дружина з донькою пішли на кухню, а Тарас крутився по хаті, куди б того котика примостити.
На балкон не можна холодно. У туалет не ризикуєш. Дитяча і спальня не варіант. Залишилася вітальня
Тарасе, ти йдеш? крикнула Оксанка.
Та зараз, вже!
Швидко відкрив шафу, посадив кошеня на нижню полицю і залишив дверцята прочиненими, щоб кисню надходило, сам помчав на кухню.
*****
З Новим роком! лунало у дворі.
Тарас теж привітав сімю, традиційно побажав здоровя й удачі.
Поки він говорив тост, Марічка поставила склянку соку й побігла до вітальні. Коли Оксанка згадала про конверт, розізлилась на Тараса через нього про все забула!
Сам тепер доньку заспокоюй!
Та Марічка не засмутилась, а навпаки заволала від щастя так, що й феєрверки не перекричали:
Мамо, татку! Бігом сюди! Дивіться, що Миколай мені під ялинку поклав!
Тарас з Оксанкою вбігли, аж завмерли біля ялинки стоїть Марічка, а під нею маленьке біле кошеня.
Я так давно мріяла про котика, і Миколай мені його подарував! Назву його Сніжком!
Взяла пухнастика на руки, цілує, обіймає. А Оксанка тягне чоловіка вбік.
Це що? Звідки воно? Твоїх рук справа?
Тільки не сварись, я поясню, заїкався Тарас.
Та про що сваритися? Глянь тільки на Марічку, яка щаслива! Хоч би попередив, що сюрприз готував я ж марно гризлася тут
Обняла його, поцілувала.
А Тарас стояв і не міг повірити, що так усе вдало закінчилось.
Справжнє ж диво новорічне: і донька щаслива, і дружина знов мила,
Все завдяки білому кошеняті
Тарас раптом згадав про безхатченка.
Слухай, Оксано Тут одне
Щось прошепотів їй на вухо, вона здивовано глянула, та погодилась.
*****
Ну що, Семене, бородатий чоловік поплескав по плечу друга, всіх кошенят прилаштували, слава Богу. Можна й у підвал повертатись поки не закрили.
Добре придумав з тією сміттєвою страшкою, Сергію, посміхнувся другий.
Думаєш? А я боявся, що мене прженуть за такі слова
Ризик був, та якраз той, хто справді небайдужий, не дозволить малому пропасти.
Так і сталось!
Безхатченки сиділи на лавці біля того ж будинку, пристроїли тут чотирьох кошенят, яких знайшли в підвалі.
Багато людей проходили, але ніхто їх не чіпав, ще й здоровя бажали. А чоловіки дякували й у відповідь.
Раптом двері підїзду розчинилися й до лавки побіг Тарас, зі щирою посмішкою.
Що це він? Передумав про котика? здивувався Сергій.
Це, певно, той самий Семен пригадав.
З Новим роком, люди добрі! вигукнув Тарас, простягнувши великий пакет. Ми з дружиною для вас зібрали на новорічний стіл.
Дякуємо, зовсім не сподівались, щиро усміхнулися вони.
А це ще від мене особисто пляшка шампанського! Щоб гарно святкувалося!
О! Оце вже справді диво на Новий рік! Будемо святкувати, як люди! зрадів Семен.
Тарас вже йти збирався, та ще обернувся.
А де святкуватимете?
Та біля підвалу Там картон, тепло.
А давайте зі мною, серйозно!
Через пять хвилин чоловіки вже були біля гаража. Тарас відчинив, запросив:
Ось тут і диван є, і обігрівач можна включити, і стіл, і посуд. Машину переставлю у двір, місця побільшає.
Та ми й так пробували щось заперечити.
Ні, хай стоїть, нічого не станеться. Тільки ви сильно не захоплюйтесь!
Та ні, по-людськи символічно, запевнив Сергій.
Ото файно! Завтра зайду, розкажете, може, й вам допоможу прилаштуватись.
Неочікувано пробурмотів Семен.
Якось так погодився Сергій.
От і така ніч вийшла справжня, щира, новорічна, дивовижна.