Вийшла заміж я рано, ще вісімнадцяти не було. Свекруха і свекор прийняли мене з теплом і радістю. Мама Кирила була мудрою та доброю жінкою, ніколи не дорікала мені. Якщо я робила якісь помилки, то свекруха старалася пояснили мені акуратно, що я роблю не так, аби не образити мене. Незважаючи на те, що в Марії Степанівни є рідна дочка, вона до мене ставилася не гірше, а моментами здавалося, що вона лагідніша до мене.
Через деякий час у нас з Кирилом народилася дитина, а через три роки ще одна. Батьки чоловіка душі не чули в онуках. Завжди тішилися, коли ми навідувалися в гості. Нашим сину і дочці купували найкращі подарунками, та й нам завжди копійку підкидали.Внуки дуже любили бабусю і дідуся.
Оксана, рідна донька Марії Степанівни, вже була в тому віці, коли народжувати пора, бо буде пізно. Свекруха говорила їй, щоб вона не затягувала з цим ділом. Тридцять три роки як-не-як. Але Оксана була не готова до всіх цих клопотів з дітьми. Їй хотілося жити лише для себе і брати від життя максимум.
Та, на наш подив, Оксана раптова завагітніла. Звісно, всі дуже зраділи цій новині. Навіть мої діти з нетерпінням чекали на появу двоюрідного брата чи сестри.
Якось ми гуляли парком, я зустріла давню подругу, яка ошелешила мене словами:
Що там твоя свекруха, вже готова до появи справжнього внука?
Тобто? — здивувалася я.
Ну так як, ти не знала, що внуки від рідної дочки завжди ближчі батькам чоловіка, — пояснила вона.
Я геть не згідна з цим. Не можу зрозуміти, яка різниця – діти сина чи дочки? Невже син стає чужим батькам, коли є донька. Нісенітниця якась…Та слова моєї подруги чомусь не дають мені спокою…