Я лише недавно влаштувалась на роботу в цю фірму. Доволі успішна мережа невеликих магазинів. Якось я вибігла на вулицю, щоб відповісти не телефонний дзвінок від моєї матері.
Вона хворіє та часто потребує ліків. Зарплата повинна була прийти лише через тиждень, а в неї і продукти закінчувались, і лікар виписав нове призначення. Загалом, потрапила у скрутне становище.
Лише завершивши розмову, я помітила за своєю спиною свого директора. Він, мабуть, вийшов перекурити, і я не маю уявлення, як багато він почув. Я лише усміхнулась, а він, не промовивши нічого, повернувся всередину. Я теж повернулась до роботи. Наприкінці робочого дня він попросив у мене машину, щоб з’їздити на ділову зустріч, бо його знаходилась в ремонті.
Я, звісно, віддала йому ключі, а він пообіцяв її заправити на шляху назад. Та коли він повернувся, мене очікувала неймовірна несподіванка. У багажнику було декілька пакетів продуктів та конверт із грошима. І бак теж був повністю заправленим. Я хотіла повернути йому це все, бо не бажала бути винною, але він наполіг не своєму. Сказав, що під його керівництвом ніхто не залишиться в біді. І що я завжди можу звернутись по допомогу, якщо буду цього потребувати.
Є ще добрі люди. І я рада, що один із них – мій директор.