Одразу попереджу, що це cyмна історія про людську жaдібнicть і бaйдужість. Шлюб моєї доньки протривав недовго. Після 5 років спільного життя, чоловік покинув її заради іншої жінки. Олеся переживала цю ситуацію тяжко ще й тому, що в неї на руках залишилась маленька донечка. А через пів року вона привезла мені трирічну дитину на опіку і більше не повернулась по неї.
Я була дуже здивована, але постаралась зробити все, щоб дитині не бракувало батьківської опіки. У нас були довірливі відносини, дитина завжди просила в мене поради, а я допомагала, чим могла. Дівчинка, Марта, росла дуже здібною і вдячною дитиною. Мені було не просто виховувати її, але я й подумати не могла про те, щоб віддати рідну дитину до дитячого будинку, тож довелось справитись. А коли вона підросла, то вже стала й мені допомагати.
Марта закінчила школу із золотою медаллю і вступила до університету на державну форму навчання, а паралельно ще й влаштувалась на роботу. Після завершення навчання отримала роботу у престижній фірмі і, загалом, змогла налагодити своє життя.
Робота їй була до душі, та й заробітна плата досить на високому рівні, стала жити в найманій квартирі. Але навіть після цього вона про мене не забула, завжди підтримувала фінансово і часто відвідувала. Через деякий час у неї з’явився хлопець – Андрій, такий же працьовитий і вихований, як і вона сама. Зустрілись на одному із заходів, які Марта відвідувала через роботу. Вони разом вирішили, що зіграють весілля одразу після того, як куплять власну квартиру. Я була дуже щасливою.
А потім сталось щось дуже неочікуване. Мені зателефонувала моя донька і стала розпитувати про Марту та про її життя. Зрештою, навіть попросила номер телефону доньки і вирішила з нею зустрітись. Я щиро вірила, що Олеся одумалась та вирішила перепросити доньку за те, що покинула її, і хоче відновити відносини. І Марта теж на це сподівалась.
Проте все склалось зовсім не так. Виявилось, що єдине, що потрібне Олесі від нашої сім’ї – це гроші. Оскільки Марта успішно влаштувала своє життя, має допомогти і матері.
Внучка навіть розповіла мені, що за ці роки Олеся встигла завести нову сім’ю, у неї є двоє дітей, а чоловік постійно випиває, тож вона в тяжкому стані. А Марта, бачте, повинна їй допомогти, бо вона її рідна матір.
Але хіба ж рідна матір так чинить? Зникнути з життя дитини на 20 років, щоб повернутись заради грошей? Найгірше для мене те, що це моя донька. Я не знаю, що я зробила не так у її вихованні. Вона була хорошою дитиною, яка росла в повноцінній сім’ї, чому вона стала такою корисливою і байдужою? Вона навіть не уявляє, якими великими зусиллями я виховувала свою внучку і як тяжко Марті було стати на ноги та налагодити життя, яке матір ледве не зламала. Внучка, очевидно, що відмовила Олесі в допомозі, і я її у цьому повністю підтримую. Взагалі після цієї ситуації, ні я, ні Марта не хочемо більше бачити Олесю. Ми віримо, що цього разу вона зникне остаточно.