Ця історія нагадає вам, що у світі ще є добрі люди. Одного вечора я сиділа в кафе і чекала на момент, коли мені принесуть власне замовлення. І тут побачила, як старенький дідусь розглядає вітрину з їжею, але в середину не заходить. От я і вирішила вийти до нього і запросити поїсти зі мною. Так і вчинила, але зовсім не очікувала, що все закінчиться саме так.
Я посадила його поруч з собою, дала меню і попросила, щоб він замовив собі те, що хоче, не зважаючи на ціну. Чоловік увесь цей час сидів тихо, з опущеною головою, він просто вказав на замовлення.
Я зробила замовлення, а коли повернулась, зрозуміла, що чоловіка немає. Спершу засмутилась, а потім побачила, що він просто пішов вимити руки. Навіть в такій ситуації не забув про культуру.
Дідусь швидко поїв і довго дякував мені за щедрість. А потім зі сльозами на очах вийшов із закладу.
Я спокійно завершила свій прийом їжі, тішачись тим, що змогла сьогодні комусь допомогти. Потім попросила принести рахунок, але діставши гаманець і глянувши в чек, я дуже здивувалась.
Чек був порожнім. А на ньому були написані такі слова: “Добро завжди повертається до людини бумерангом. Ми навряд чи зможемо усім допомогти, але ми вдячні, що ви стараєтесь”.
Цього разу зі сльозами на очах виходила я. Тепер завжди пам’ятатиму про те, що потрібно бути небайдужим.
А ви пам’ятаєте?