Я в житті зустрічала багато слабких чоловіків. Тому вирішила, що свого сина виховаю інакше. Народила я його рано, мені ще навіть 20 не було, але я була рада. Єдине, що мені не подобалось, це те, що всі навкруги намагались мене вчити. Я старалась говорити, що не потребую чужих порад, але всі були переконані, що я сама не справлюсь, адже в мене не було досвіду. Тому з часом я перестала бути такою ввічливою і впевнено відмовляла в допомозі.
І якось зі мною сталась одна ситуація. Точніше з моїм сином. Ми гуляли в парку, і він впав. Звичайна ситуація, тож, як і зазвичай, я сказала йому, що в цьому немає нічого страшного, щоб він піднімався і біг далі. Мій син так і вчинив.
Скільки я вислухала неприємних слів на свою адресу. Інші батьки не могли зрозуміти, чому я така спокійна, адже моя дитина поранилась. Мене навіть обзивали байдужою, егоїстичною, та й іншими, не надто приємними, словами.
Мені, звісно, ж було неприємно це слухати, але я знала, що маю рацію. Я виховую свого сина так, як вважаю за потрібне. І не розумію, чому інші вважають, що мають право мене повчати. Так, я не біжу до сина за найменшої потреби, я вчу його бути самостійним. Якщо стається щось серйозне, то я, звісно, допомагаю, але ж він просто трохи вдарився. Я хочу, щоб він виріс чоловіком, а не «ганчіркою», яка не може вирішити найменші труднощі, з якими стикається.
Нещодавно моєму сину виповнилось 11 років. Я пишаюсь ним, бо він набагато розумніший за своїх ровесників і навіть за деяких старших дітей. І це я кажу не просто як матір. Він ніколи не жаліється мені на проблеми у школі, а вирішує їх самостійно. Він може подбати про свої несерйозні ушкодження, бо я навчила його користуватись аптечкою. Син завжди застеляє ліжко і миє за собою посуд. Він навіть може приготувати декілька простих страв, тож я можу на нього покластися.
Можливо, йому довелось трохи більше вчитись і трохи менше розважатись, але я вважаю, що навчила його багатьох життєвих уроків, які йому знадобляться. Я знаю, що він не пропаде в житті і не буде все життя розраховувати на мою допомогу.
Можливо, десь я і перегнула палку, але впевнена, що син виросте хорошою людиною, яка подбає про себе і свою сім’ю. А невістка мені ще подякує за таке виховання.