- Сину, не потрібно одружуватись із нею. У вас нічого не вийде, – ця розмова повторювалась знову і знову після того, як мати дізналась, що я зібрався робити своїй дівчині пропозицію. – Вона ж зовсім бідна. Їй, мабуть, крім твоїх грошей, більше нічого не потрібно. Як ти не розумієш, що вона тебе просто використовує?!
- Мамо, не треба. Це неправда. Ми кохаємо одне одного, а все інше неважливо.
- Це ти так зараз говориш. А через рік усе зміниться. Побут вбиває будь-яку любов. А коли у вас народяться діти, то тобі доведеться самотужки годувати всі ці голодні роти. Ти і схаменутись не встигнеш, як вона витягне з тебе всі гроші на свої бажання. А ти залишися ні з чим, працюватимеш цілий день, щоб догодити своєму «коханню».
- Ви не маєте рації. Ми будемо разом і будемо щасливі.
- Це тому, що ти сліпий від почуттів. Тобі нічого не доведеш.
- То і не намагайтесь. Я вже прийняв рішення і купив обручку.
- Добре, а весілля хто вам оплатить. Теж усе з твоєї кишені? Невже ти не бачиш?
- Оксана не хоче пишного весілля. Ми просто розпишемось і станемо жити разом. Покличемо кількох рідних і друзів.
- Чини, як бажаєш. Ти ще згадаєш мої слова і визнаєш мою правоту.
- Це ми ще побачимо.
З часу тих суперечок минуло вже п’ять років. Я таки не послухав матір і зробив пропозицію своїй коханій дівчині. Зараз у нас вже двоє дітей, яких ми страшенно любимо. У нас трапляються сварки, але ми швидко миримось і живемо в злагоді та любові. Моя дружина ніколи не здирала з мене грошей, а навпаки завжди шукала спосіб принести трохи дохід у дім. Так і доросла до завідувача відділом, тепер заробляє не набагато менше за мене. Але це і неважливо. Вона ніколи не гналась за моїми грошима, і я знав про це.
З матір’ю ми відносин не розірвали. Навіть після всіх неприємних слів навідували її і згодом допомагали. Дружина на неї теж зла не тримала.
- Я не розумію, сину. Як так сталось, що у вас все так добре склалось. Я твого батька кинула одразу, як він втратив роботу, не хотіла його на своїй спині нести. А твоя дружина і на роботу влаштувалась, і доглядає за собою, і діти у вас виховані. У чому ж ваша таємниця. Як ти її змінив до невпізнанності?
- Нічого я не змінював, мамо. Просто любив її завжди. А любов здатна на великі подвиги. Можливо, якби ви батька підтримали у важку хвилину, то і він би на ноги став, і у вас усе було б добре. Як у нас із Оксаною.
І ви також не забувайте, що головне в сім’ї – це любов.