Я завжди шукала собі сильного і незалежного чоловіка. Адже часто зустрічалась з такими, що були «маминими синочками». Про мене подбати не могли, та й, якщо бути чесною, про себе подбати теж не могли. А коли я знайомилась із батьками, то одразу помічала, що ті мене за в0p0гA сприймають. Бо ж я та жінка, яка забирає від них синочка. Тож коли я познайомилась із своєю свекрухою, була приємно здивована, адже вона ніколи не вмішувалась в життя свого сина. Розуміла, що він вже дорослий і не потребує її опіки.
У нас одразу склались хороші стосунки. Вона поважала наше особисте життя, а я поважала за це її. Коли чоловік зробив мені пропозицію, я навіть раділа, що мені пощастило зі свекрухою. Вона наш шлюб одразу благословила.
Після весілля потрібно було вирішити, де ми будемо жити. Я не з багатої сім’ї, як і мій чоловік, тож грошей на власну квартиру в нас не було. Тоді-то свекруха і запропонувала пожити в неї перший час. Ми погодились.
Ось тоді моя свекруха проявила своє істинне, материнське обличчя. У господарстві ми одразу не зійшлись. Я старалась підтримувати чистоту, але не хвилювалась через кожну непомиту тарілку. А от свекруху це не влаштувало. Я і їжу погано варила, і одяг не правильно прала, і взагалі, з мене нікудишня господиня.
Я довго це терпіла. Думала, пройде трохи часу, ми навчимося жити одна з одною. Але місяці йшли, а я продовжувала чути у свою сторону безліч докорів. Тож зрештою я не витримала і сказала чоловікові, що нам пора купувати власне житло, поки його матір не звела мене з розуму.