Коли я нарешті почула омріяні слова «переїжджай до мене», то була на сьомому небі від щастя. Я знала, що так буде краще. Володя багато працював, і йому було важко знайти на мене час. Та й на себе теж. А так ми будемо бачитись постійно, його дім стане доглянутим, а мені не потрібно буде платити за квартиру. Він навіть запропонував мені піти з роботи, але я відмовилась.
У мене мов камінь з душі впав. Я думаю, що вже давно варто з’їхатись, але Володя мовчав, тож я хвилювалась, що він узагалі не має на мене серйозних намірів. А ми вже більше 2 років разом. А це ж мрія на яву – прокидатись поряд із людиною, яку кохаєш. Звісно, що мені б хотілось не просто переїхати до нього, а отримати пропозицію і одружитись, але не все зразу. У наш час мало хто одружується, не поживши разом певний час. Тому і я готова трохи зачекати.
Я переїхала до нього, і все було просто чудово. Хоч ми і працювали до вечора, але я старалась зробити наше життя комфортним і щасливим. Я поверталась швидше з роботи, але, попри втому, завжди старалась приготувати смачну вечерю і прибрати в домі. А на вихідних ми часто ходили в ресторани або замовляли їжу додому. Їздили відпочивати в різні міста. Ми були сім’єю, просто без печатки у паспорті. Тоді мене це не хвилювало. А Володя виявився ще тим співмешканцем. Вимагав від мене постійної чистоти. Тож на мене лягли не лише обов’язки з приготування їжі, але й усе господарство.
А потім стався переломний момент. У мене на роботі змінився директор, тож змінились і правила. Тепер я повинна була працювати до 8 вечора, тому багато що не встигала зробити. Зате заробітна плата помітно збільшилась. Я вже не мала можливості приготувати щораз нові страви, чи встигати прибирати в домі кожного разу, коли щось забрудниться. Та й втомлювалась я набагато більше. Володю таке не влаштовувало, він знову запропонував мені залишити роботу, адже його заробітку цілком вистачало на двох. Я погодилась, хоч це й було нелегко. Я любила свою роботу і мала на ній багато перспектив.
Так ми прожили ще два роки. Я стала помічати, що він постійно затримується на роботі, тож так і виявила, що в нього є коханка. Це розбило мені серце. Ми дуже довго сварились, і зрештою він сказав мені збирати речі та з’їжджати з його квартири. А оскільки ми навіть не одружені, я не мала як йому заперечити. За законом, я для нього ніхто. І я пішла. Тепер не знаю, як жити далі. Мені скоро 30 років, а в мене немає ні роботи, ні дому, ні чоловіка.