Мені завжди здавалось, що нашу сім’ю оминуло лихо з поганою свекрухою. Із сім’єю чоловіка ми завжди ладнали, а його сестра взагалі була мені близькою подругою.
Вона часто не мала грошей, тож на свята приходила з пустими руками, але я не зважала на це. Адже подарунки – це не головне.
У неї є діти, так само, як і в мене. У наших дітей невелика різниця у віці, тому різний одяг і іграшки я завжди віддавала їй, мені нічого не було шкода.
А потім я дізналась, що знову вагітна. Це вже наша 3 дитина. Я вирішила, що першою повинна дізнатись саме вона. Але вона якось сухо зреагувала і швидко пішла геть, а через пів години мені зателефонувала свекруха. Стала кричати на мене за те, що я виношую ще одну дитину.
Вона кричала мені у трубку і вимагала зробити аборт, бо стільки голодних ротів ми не зможемо прогодувати.
Ще й заявила, що нашим обов’язком було спершу допомогти сестрі із вихованням дітей, а тоді вже думати про себе. Назвала нас егоїстами.
Ще довго на мене нарікала і свекруха, і сестра чоловіка, а потім сталась ситуація, яка взагалі мене вибила із колії. Подзвонила моя «подруга» і сказала, щоб я віддала сукню доньки, бо її дівчинка іде до школи.
Я відповіла, що зараз немає таких суконь, які б не носила моя дитина, а ті, що були, уже в неї. Моя донька вже доросла і розуміє, коли я забираю в неї речі. Проте могла запропонувати їй одну спідницю.
У відповідь почула крики про те, що на мене не можна покластись, а тепер її дитині ні в чому піти до школи.
Я була просто розчарована. Мені здавалось, що ми друзі, а виявилось, що я комусь щось винна. Мною просто користувались. Ми ж навіть в гості до її сім’ї не ходили, лише до нас запрошували.
Яка ж я була сліпа. Якби помітила, що мною так користуються, то давно б вже припинила наше спілкування. Але краще пізно, ніж ніколи.
Тепер я майже не спілкуюсь ні зі свекрухою, ні з сестрою свого чоловіка. Вони вже достатньо скористались моєю добротою.