Працюю в зоопарку я вже чотири роки. Минулого року ми виграли гранд на розширення і почали велике будівництво.
Коли все було готово – до нас привезли ще нових звірів з інших областей, більш наближених до східної частини країни.
Оскільки територія зоопарку в рази виросла, потік клієнтів також – керівництво вирішило найняти на роботу адміністратора-екскурсовода. Наш касир зовсім не справлявся із продажем квитків та екскурсіями.
На співбесіду прийшла мила та мініатюрна жіночка. Звичайно ж, в усіх це викликало сміх. Адже як вона собі уявляла, що зможе справитися із цілим потоком людей.
Директор запитав її, як вона уявляє свою роботу.
– Як у школі, – відповіла вона.
– Це як? – додав директор
– От уявіть, перед вами стоїть група з тридцяти людей і кожен зайнятий чимось своїм, на вас зовсім не зважають. А вам конче потрібно їх втихомирити. Уявили?
– Ну так, уявив. Це якраз те, що в нас цілими днями.
– Так ось, я буду робити те саме, що зі своїми учнями, коли я працювала в школі. Просто крикну: “Ану позамовкали всі та слухаємо мене уважно!”
І знаєте, вона цю фразу так крикнула, що навіть наш двірник виструнчився з переляку.