Коли у нас народився син, ми з чоловіком вирішили купити земельну ділянку за містом.
Зараз Олежику 5 років, і за цей час ми встигли побудувати будинок, провести воду, світло і газ. Загалом, привели дачу до хорошого стану. От ми і приїжджаємо сюди, щоб насолодитись плодами своєї довгої праці. Нам хочеться відпочивати тут, привозити друзів і просто насолоджуватись.
І все йшло за планом, окрім однієї деталі.
Батьки мого чоловіка просто не дають нам спокою. Вони живуть у великому місті і тепер намагаються знайти будь-які причини, щоб приїхати на дачу. Пропонують допомогу з дітьми чи з городом. Я не проти, щоб вони нам допомагали, та й зовсім не шкода місця для них. Все ж таки старші люди, вони потребують свіжого повітря.
Але на простому відпочинку нічого не закінчується. Вони намагаються навести власний лад, а мене таке зовсім не влаштовує.
Ми будували будинок, щоб можна було приїжджати на вихідні, відпочивати від шумного міста і насолоджуватись природою. Хочеться побути в тиші і спокої, подалі від метушні.
У нас є невеликий город біля дому. Трохи зелені, ягід, але нічого серйозного. Вважаю, що маю можливість купити все необхідне. А свекруха мені спокою зовсім не дає. Постійно дорікає, що я марную таку землю і потрібно засадити її овочами, щоб не купувати хімію. Бачте, у її часи ніхто не їздив на дачу для того, щоб просто смажити шашлики.
А свекор теж намагається своє радити. Вони навіть намагались вмовити нас, щоб ми збудували ще один малий будинок для них.
Тепер ми їх рідко кличемо, хоч вони на це й ображаються дуже. Але я не бачу іншого виходу, вони переходять усі межі. Не знаю, як тут правильно вчинити.
У вас колись була схожа ситуація? Підкажіть, чи правильно я роблю. Можливо варто ставити потреби старших людей вище, ніж свої, чи все-таки відстоювати власний комфорт?