Ви знаєте, моя собака – мій рятівник! Хоча багато хто мене просто не розуміє, як я можу жити у квартирі із великим алабаєм світлого окрасу.
Минулого місяця зі мною трапилася дивна річ. Точніше не зі мною, а з нами. У мене є собака. Я її знайшла бідолашною і виснаженою за містом. Це був хлопчик білого окрасу. Мабуть, хтось його залишив за містом, бо набрид. Хоча це дуже жорстоко.
Я забрала його до себе, не зважаючи на те, що живу я у двокімнатній квартирі. Ми добре ладили, нам було добре. Та й на Бакса, я його так назвала, не було жодних нарікань від сусідів. Він виявився дуже чемним і розумним псом.
Я з дитинства дуже хвороблива. Спочатку мені казали лікарі, що як я стану дорослою, хвороби минуть, але цього не сталося.
Мій Бакс мене врятував. Одного дня мені стало дуже погано. Я астматик з раннього віку, і постійно ношу з собою в сумочці спрей, який мене рятує. Того дня я почала задихатися і дотягнулася до сумки, але мій лікувальний балончик виявився пустим.
Я лежала на підлозі і задихалася. У моїй голові відбувалися незрозумілі речі. І єдине, що я чула – це звук сирен.
Виявилося, що того дня, моїй сусідці – Бабі Валі стало також погано і вона викликала швидку. Коли фельдшер швидкої допомоги підіймався по сходах – мій Бакс дивним чином відчинив двері і вискочив на нього.
Далі собака почала тягнути чоловіка за край медичної форми до нас додому. Там він помітив мене на підлозі. Бакс приніс йому в мордочці мій балончик від астми, який закотився під диван.
Лікар одразу ж надав мені необхідну допомогу і привів мене до тями. Він ще кілька днів розповідав своїм колегам про пригоду, коли їхав на один виклик, а прийняв одразу два.
Якби не моя розумна собака – я б, мабуть, померла. Та і якби не дивний збіг обставин із тиском баби Валі…
От так, одного разу я врятувала Бакса, а він мене. І не кажіть, що собаки нерозумні. Вони дуже мудрі та набагато відданіші за деяких людей.