Не завжди знайомство своїх обранців чи обраниць із батьками проходить легко. Моє тут не виняток.
Моя майбутня свекруха на той час не злюбила мене одразу. Так тепер і живемо. Вона постійно кидає необґрунтовані образи в мою сторону.
А все це ось через що.
Ми з Андрієм зустрічалися майже рік, коли він запропонував мені вийти за нього заміж. Звичайно ж, я відповіла йому це заповітне «так». Тоді настав час для знайомства із батьками.
Спочатку Андрій прийшов до нас додому і познайомився з моїми батьками. Моя мама його дуже привітно зустріла. Одним словом, як рідного сина. Того дня ми дуже душевно посиділи та поспілкувалися.
До нас додому ми йшли щасливі. Це ж така радість, що мої батьки схвалили мого нареченого. Залишалося рівно так само, щоб і батьки нареченого прийняли мене.
От тільки тут не все так гладко. Наступного дня усміхнені й веселі ми попрямували до рідного дому Андрія. Там нас спочатку прийняли гарно.
Його мама добре підготувалася і накрила розкішний стіл. Принаймні, такої думки була вона сама. Але не я.
Я чемно сиділа поруч зі своїм коханим, ми розмовляли з усією його родиною на різні теми та пригощалися.
От тільки його мамі не сподобалося, що я нічого, окрім салату з овочів, не їла. А вона приготувала і голубці, і вареники, і ще багато страв. Єдиний нюанс – ця вся їжа була дуже калорійною, жирною і надто засмаженою.
Я ж таке ніколи не їм. Це шкідливо для мого шлунку і для фігури. Та й не люблю я таке. Тому я чемно смакувала салат з овочів.
Тоді мама Андрія – Ганна Миколаївна, почала до мене чіплятися, чому я не їм. Спочатку я відмовчувалася, намагалася пояснити, що не голодна. Аж потім вона мені почала ставити в тарілку – смажену котлету, якісь салати на майонезах і ще щось в цьому роді.
А коли моя майбутня свекруха почала зі мною сваритися і казати, щоб я негайно все пробувала, мене накрило. Я більше не змогла бути хорошою і стримувати себе.
Я просто глянула на свого Андрія. Він все зрозумів і стиснув мою руку. Тоді сказав:
– Мамо, твоя їжа дуже смачна. Але ми останнім часом намагаємося правильно харчуватися. Не змушуй їсти, якщо вона не хоче.
Ох тут і почалося. Чого лише ми не почули. Це просто був якийсь жах. Ганна Миколаївна спочатку кричала на нас, далі демонстративно почала викидати всю їжу зі столу до смітника.
А фіналом стало те, що вона в один момент зупинилася і розридалася.
Це було і смішно, і грішно одночасно. Наш шлюб вона не схвалила, як ви вже зрозуміли.
І взагалі навіть до нас на розписку не прийшла. Образилася.
Але ж ні я, ні мій Андрій нічого поганого їй не сказали. А почуваємося так, наче ми якісь злочинці.
А як пройшло ваше знайомство зі свекрухою?