Я не уявляю життя без своєї дружини Оленки. От справді, вона мені настільки рідна і настільки моя людина, що мені важко уявити поруч із собою якусь іншу чужу жінку.
Ми з нею познайомилися випадково. В інтернеті. Я не мав чим зайнятися і гортав стрічку новин в одній із соціальних мереж, а вона якраз завантажила нове фото. Вона була настільки красивою, що я закохався одразу ж.
До слова, ми знайомі давно. Разом навчалися в одній школі, тільки я старший на кілька років.
Після того мого вподобання я написав їй про те, що вона володіє неземними рисами. Надто банально – скажете ви, але не зовсім так.
Наше спілкування почало набирати обертів, і ми все більше часу проводили разом.
Нам було разом цікаво і весело. Ми обоє любили одні й ті ж теми.
Але я не знаю чому, проте я довго вагався щодо того, щоб ми були все життя разом. Так, я любив її понад усе на світі, однак вирішального кроку не міг зробити. Мені дуже допікало те, що в мене за душею нічого нема – ні квартири, ні машини.
А вона хотіла сім’ю і діток. Та й ми вже були немолоді. Мені минуло за тридцять, а їй за двадцять п’ять. Пора б уже. От тільки я був боягузом і боявся одруження.
Одного дня Оленка зателефонувала ближче до ночі та сказала, що за 10 хвилин буде в мене. Я жив сам на орендованій квартирі, то ж в мене був жахливий безлад. Якимось чином я встиг трішки прибрати.
Їй стало скучно, і вона вирішила таким чином повеселитися – змушуючи мене звиватися, як білка в колесі. Ми подивилися фільм, і вона почала збиратися, а я тим часом шукав таксі, яке було неподалік.
А далі щось мене ущипнуло і я сказав:
– Залишся в мене назовсім.
– Ти навчився жартувати? – відповіла Оленка.
– Я серйозно, – продовжив я.
Так з того дня ми більше не розлучаємося. Ми навіть через місяць після того вечора подали заяву та одружилися.
І знаєте, я часто задумуюся про те, як би склалося наше життя, якби мною тоді не керували вищі сили. Мабуть, я б ще довго не наважився на такий крок. А можливо, Оленка б не стала мене чекати й покинула б, знайшла б собі когось більш рішучого.
Одне я знаю точно – я люблю Оленку понад усе на світі! Впевнений, що саме вона моя жінка, яка була призначена мені на небі ще задовго до мого народження.
Так, можливо я не найкращий чоловік, у мене багато недоліків, але я щиро старатимуся все життя, щоб на її милому обличчі ніколи не згасала чарівна посмішка.