Ми з Танею одружені вже більше, ніж шість років. За цей час ми палко кохали один одного та остигали в почуттях. Бувало всяке, та ми завжди знаходили компроміси.
Остання наша недомовленість змусила мене добряче задуматися. Знаєте, раніше я б ніколи не переймався такими речами, але не зараз.
Мабуть, розум таки приходить з віком. І я тут зовсім не виняток.
Почну з самого початку. Ми нещодавно придбали автомобіль. Хороший і комфортний, та ще й новий із салону. Я керувати не дуже вмію, тож дружина мене навчала у вихідні дні.
Та й робота в мене така, що я із дому працюю дистанційно. То ж автомобілем я майже не користувався, оскільки в мене не було такої потреби.
А от Таня їздила щодня на роботу і по магазинах. Не носити ж у руках важкі пакети з продуктами чи іншими потрібними речами для дому.
Того дня падав дуже сильний дощ і майже нічого не було видно. Чи, як то кажуть досвідчені водії, – погана видимість дороги.
Ні, моя дружина нікого не підрізала і не збила. Але от нашу машину догнала інша машина. Старенькі жигулі «поцілували» нашу автівку у крило. Водій автомобіля просто не побачив, що перед ним рухається інша машина.
Так, Таня не була винна тут. Вона їхала згідно правил, і інший автомобіль повинен був її пропустити. Однак не зробив цього.
Вони викликали патрульну поліцію, оформили дорожньо-транспортну пригоду. Все це відбувалося під сильним дощем, то ж моя дружина прийшла додому така мокра, що можна було викручувати її одяг від води.
До того ж вона ще встигла і страхову повідомити. А я цього не оцінив.
Я лише почав на неї кричати та ображати її. Не знаю, що саме тоді в мене вселилося, але я не міг зупинитися. Якась залізна бляшанка для мене виявилася ціннішою за власну дружину.
Таня в цей час переодягнулася в сухий одяг і пішла. Я навіть не помітив коли. Я все галасував. Аж пізно ввечері зрозумів, що я один у квартирі.
На телефонні дзвінки дружина не відповідала. Я не знав, де її шукати. Ще й в таку погоду. У мами її не було, у подруг також.
Лише через кілька днів я дізнався, що дружині стало погано в магазині. Туди вона поїхала на таксі, щоб купити продуктів і приготувати мені вечерю. Вона втратила свідомість, і її забрали до лікарні.
Виявляється, що вона була вагітна на ранніх термінах, через те, що промокла, простудилася та отримала запалення легень, ще і я її рознервував.
Лише зараз, коли моя дружина бореться за своє життя і за життя нашої дитини, розумію наскільки я був тоді дурним та егоїстичним.
Знали б ви, як мені тепер соромно. Та й взагалі не можу собі пробачити цього. Я озлобився на Таню, а вона після всього пережитого за день, мокра до нитки, ще й знайшла в собі сили йти до магазину, щоб мені приготувати щось на вечерю.
Це ж наскільки жінка, яку я взяв собі в дружини, сильна, і як міцно вона мене кохає. Я ніколи раніше про це не задумувався, а дарма…