Отже, так склалося, що до мене в квартиру заїхала свекруха. Не тому, що я так мріяла, а тому що мій чудовий чоловік дуже просив – його мати опинилася в скруті. Я, стиснувши зуби, погодилася. Хотіла зберегти мир у сім’ї. Але, схоже, його мама про це швидко забула.
Почалося з того, що в моїй хаті вона взялася встановлювати свої порядки, ніби тут вона головна. Хоч я відразу заявила: квартира – моя, і в моє простір ніхто не лізтиме. Наші відносини з нею завжди були, м’яко кажучи, не найкращі. Їй не подобалося, що я не танцюю під її дудку, а мене дратувала її звичка тиснути та повчати.
Вона одразу побігла скаржитися моєму чоловікові. Та він розумний чоловік – не піддався на її навіси. Його мати з самого початку важко ковтала той факт, що квартира – моя. Її бісило, що вона не може тут командувати, як звикла.
У свекрухи є молодша донька – Олеся, на чотири роки молодша за мене. Рік тому вона вийшла заміж, вже будучи вагітною. Молода сім’я оселилася у батьків чоловіка, але довго там не всиділа. Через півроку, після народження дитини, Олеся з дітьми втекла назад до матері. Свекруха з ревом вила:
«Замучили мою дитину! Яка їй свекруха дісталася – гадюка, а не жінка! Все норовить укусити, принизити, образити! Ну як так можна з невісткою?»
Я ледь не реготала. Адже ця «жахлива» свекруха – точна її копія. Просто дзеркальне відображення. Що ж, по заслугам – як то кажуть.
Олеся не розлучилася, чоловік далі допомагав грошима. А через місяць і сам повернувся до дружини – тепер уже до однієїшки свекрухи. Там, звідно, тіснотища була жахлива, і вона ночувала на кухні. З зятем вона не ладнала, а Олеся, що найсмішніше, підтримувала чоловіка в суперечках із матір’ю:
«Мамо, не смій руйнувати мою сім’ю!»
Я тоді прямо запитала свекруху:
«Може, попросите їх зняти житло?»
«Та на що вони знімуть? Олеся в декреті, чоловік заробляє копійки. Що вони собі дозволять?»
«Це їхні проблеми. І до нас вони не мають жодного стосунку».
Але вона почала все частіше приходити до нас. Спочатку скаржилася на долю, потім – на біль у спині через кухонний диван, потім – на свару із зятем. А потім випалила:
«Я більше не можу з ними жити! Можна я до вас? На трохи?»
Я хотіла відмовити. Але чоловік благав:
«Мама побуде в нас лише два місяці. Я говорив із Олесею, вони скоро знімуть житло».
Я здалася. Але відразу поставила умови. Свекруха кивала: «Звісно, доню, все розумію». Перші два тижні вона сиділа тихо, як мишка. Але потім почалося.
Вона взялася перекроювати простір. То серветки свої повсюди розкладе, то картини перевісить, то нові занавіси запропонує. Я спершу терпіла. Потім почала скаржитися чоловікові. Він намагався поговорити – марно. Місяці йшли, а «тимчасово» перетворилося на півроку. Олеся, як я й підозрювала, з’їжджати не збиралася.
Свекруха все частіше чіплялася: «Ти воду даремно ллєш!», «Ти неправильно готуєш!», «Ти не вмієш прибирати!» Одного разу вона викинула всю мою хімію, купила якесь сіре мило, яке смерділо на всю хату. Заявила: «Хімія – це отрута, будемо жити по-старому!»
А ще вона постійно викидала їжу з холодильника – навіть ту, що я щойно приготувала. Казала щось про «неправильну енергетику» або «некорисне для мого сина». Я вибухнула. Не стала бігти скаржитися чоловікові – сказала все сама:
«Ви живете в МОЇЙ квартирі. Я дозволила вам залишитися – ТИМЧАСОВО. Отже, ваш термін сплив. Збирайтеся і повертайтеся до доньки. Мені не потрібна друга мама. Я вже доросла і не дозволю, щоб хтось мені вказував, як жити в МОЇМУ домі!»
Свекруха надулася. Коли чоловік повернувся, почала нарікати на мене. А він розвів руками:
«Розбирайтеся самі. Я втручатися не буду».
Тоді вона пішла в атаку: почала доводити, що «старша й мудріша», що я «повинна дякувати» їй за все. І тут я поставила крапку:
«Дякувати? За що – за те, що перетворили мій дім на пекло? Я вас не просила мене повчати. І вже точно не дозволю робити з моєї квартири філію психлікарні!»
Я дала їй місяць на збори. Нехай вирішує свої побутові проблеми сама. Чому я маю бути заручницею їхнього хаосу? Із своєю донькою вона не впоралася, а тепер вирішила зіпсувати життя мені?
Дякую, не треба. Досить. У моїй хаті – мої правила.