«Ти більше нікому не винна. Тільки своїй дитині…»
У Наталки випав рідкісний вихідний, і вона вирішила пригодувати домашніх чимось смачненьким. Поміркувавши, зупинилася на яблучній шарлотці — улюбленому десерті всієї родини. Та, заглянувши у шафу, зрозуміла: борошно скінчилося. Довелося вдягти плащ, замкнути хату на ключ і вийти до крамниці. Нікого з рідних тоді не було — чоловік із синами виїхав до сусіднього села до батьків, а донька, як Наталка знала напевно, лишилася у місті.
Та коли вона повернулася з покупками, її обійняло неспокій: у хаті хтось був. І не просто «був» — біля порога стояли черевики доньки. Серце стиснулося. Тихенько поставила торбинки на кухні, пройшла у кімнату доньки й… завмерла. На ліжку, згорнувшись калачиком, ридала її Оленка.
Спершу Наталка збентежилася, але швидко взяла себе в руки. Сіла поруч, гладила по волоссю. Оленка, ридаючи, почала розповідати. Про те, як у її житті з’явився Олексій, як він клявся у коханні, як вони майже рік були разом. І як у одну мить усе розвалилося.
Коли Оленка дізналася про вагітність, спершу зраділа — злякалася, але зраділа. Вирішила спершу поговорити з Олексієм, а потім вже казати батькам. Та Олексій злякався сильніше. Настільки, що просто зник — не відповідав на дзвінки, вилучив її з соцмереж, ніби її й не існувало.
— Мамо, — схлипувала Оленка, — тільки не сердься… Я не ховала навмисно. Просто думала, що все буде інакше…
Наталка мовчала. Але не від злості. Від болю. Від образу за доньку. Вона обійняла Оленку і тихо промовила:
— Ти мені нічого не винна, чуєш? Тільки своїй дитині. А решту ми подолаємо. Разом.
Ввечері, коли повернувся Іван із синами, Наталка розповіла чоловікові про все. Він довго мовчав. Потім подивився на доньку, на дружину — і усміхнувся:
— Ну, Наталко… Ти ж знаєш, я завжди мріяв про третю донечку. Не вийшло — то хоч онука буде. А може, й онук. Та й взагалі — це ж щастя. Хай несподіване, хай непросте. Але наше.
Наталка з полегшення зітхнула. Іван був простою, але надійною людиною. Оленка усміхнулася крізь сльози. Того вечора вони вечеряли всією родиною, знаючи, що незабаром у їхньому домі стане на одну душу більше.
На сімейній рраді вони вирішили: Оленка візьме академвідпустку, а після народження дитини повернеться до навчання.