“Не називай мене мамою — ти мене старіш!” Як жінка відмовилася від дочки та майбутнього онука заради уявної молодості
Вже місяць вона на межі. Ображена, розлючена, самотня. Замкнулася в собі після того, як її кинув коханець. Адже вона так вірила в “щастя”, у те, що цього разу все буде справжнє.
Мені 26, а її звуть Ірина, їй 44. Біологічно — вона моя мати. Але на ділі ми чужі люди. Вона вийшла заміж за мого батька в дев’ятнадцять. Через рік з’явилася я — небажана дитина, як вона потім не раз повторювала. Розлучилися вони майже одразу після мого народження, і з тих пір батька вона тільки й називала “халуєм” та “невдахою”.
Іронія? Цей “невдаха” вже більше двадцяти років живе з другою дружиною. У нього своя справа, великий котедж під Львовом, дві квартири і навіть будинок на Буковині. Саме він подарував мені житло на весілля, де зараз ми з чоловіком і живемо.
Мене виростила бабуся — батькова мати. Потім батько забрав мене до своєї нової родини. І знаєш, я ніколи не почувалася там чужою. Моя вітчимка — золота людина, для мене вона стала справжньою матір’ю. А от Ірину я з дитинства звала на ім’я. І не просто так.
Мені було дев’ять, коли Ірина взяла мене до Трускавця — “відпочити, як мати з донькою”. Я тоді лише промовила: “Мамо, можна на озеро?” І у відповідь почувся крик на всю базу відпочинку:
— Ніколи не називай мене мамою! Мені це вік додає! Кажи Ірино, ти все зрозуміла?
Зрозуміла. І з того часу більше з нею нікуди не їздила. Її цікавили чоловіки, салони, вечірки. А я залишалася з бабусею. Потім — з батьком і його новою родиною. І слава Богу.
В Ірини за ці роки було п’ятеро чоловіків. Між ними — нескінченні коханці, гулянки, штучні посмішки, нарощені вії. Працювала в елітному салоні біля центру. Колола собі все, що тільки могла. Ботокс, філери, нитки, губи — обличчя вже не відчувало емоцій, а вона все вірила: “Я ще молода, я ще можу!”
Останній її “принц” був молодший за мене на два роки. Хлопець на ім’я Богдан. Худий, з татуюваннями, працював барменом у клубі.
— Донечко, познайомся. Це Богдан. Ми одружуємось. У нас серйозні стосунки, — сказала вона, сяючи, як дівчинка перед випускним.
Я завмерла. Потім тихо видихнула:
— Ірино… я вагітна. Ти скоро станеш бабусею.
Богдан засуєтиБогдан засуєтився, почав розливати шампанське, кричати “ура!”, а мати зблідла, мовчазно схопила сумочку та вийшла, хлопнувши дверима.