Він відмовився одружуватися на вагітній дівчині. Мати його підтримала, але батько став на захист майбутньої дитини.
— Тату, у мене новина. Сусідка, Оля… вона вагітна. Від мене, — промовив Дмитро, ледь зайшовши додому.
Тарас, його батько, на мить завмер, а потім спокійно відповів:
— То одружись.
— Що ти? Я ще молодий. Рано мені в сім’ю, тим більше ми не так часто зустрічалися…
— Серйозно? — усміхнувся батько. — Значить, за дівчиною бігав — чоловік, а за вчинки відповідати — одразу дитина. Ну-ну. — І, більше нічого не кажучи, голосно покликав дружину: — Маріє! Іди сюди!
Марія зайшла на кухню, витираючи руки об фартух:
— Що трапилося?
— Слухай. Наш син дитину нагуляв, а одружуватися не хоче. Оля, сусідська донька. Вагітна від нього. А він — у кущі.
Марія навіть не здивувалася. Її обличчя стало кам’яним:
— І правильно. Нащо в хату першу-ліпшу тягнути? Зараз дівки хитрі — знайдуть, хто побогатший, залетять, а потім «одружуйся». А потім виявиться — що зовсім не від нього. Хай аналізи здасть. І взагалі, не треба на Дмитра тиснути, він ще молодий. Він чоловік — йому важко було встояти. Але ми з тобою не зобов’язані чужих дітей утримувати.
Тарас важко зітхнув і тихо проговорив:
— А якщо це справді його дитина?
— А якщо і справді? Ми що, зобов’язані відповідальність брати? Скажи їй, хай аналізи здасть, тоді все з’ясуємо.
Вона розвернулася і пішла на кухню, а Тарас залишився з сином.
— Знаєш, я теж колись був молодим, — почав він. — Кохав одну, одружився з іншою. Не з любові, а з відповідальності. Бо чоловік — це не лише про пристрасть, а й про вибір та наслідки. Твоя мати тоді була вагітна. Я не знав, чи зможу бути з нею, але знав однозначно — дитина не винна. Моя кПроте тепер, коли аналізи підтвердили, що Дмитро — батько, Тарас лише глянув на сина й тихо додав: “Будеш чоловіком — повертайся, а поки що йди звідси.”