Хтось стукає у двері: історія про спадщину, яка не ділиться на трьох
Ярослав зайшов у кімнату, де дружина дивилася серіал, і спокійно промовив:
— Дзвонив брат. Каже, що вони з Ольгою хочуть у суботу заїхати. Треба поговорити.
— Чудово! Ти ж знаєш, я завжди рада гостям, — посміхнулася Марія.
— Але він додав, що розмова буде серйозна, — сказав Ярослав і якось напружено глянув на дружину. — Без дружин, тільки удвох.
— А ти не здогадуєшся, про що йтиметься? — Марія знервувалася.
Ярослав помовчав, опустив очі… І тут зрозумів: усе через спадщину.
Два місяці тому вони з Марією оформили права на спадок. Тітка Галина, старша сестра їхньої матері, не мала дітей і прожила життя самотньою, але сильною жінкою. Коли здоров’я почало підводити, вона покликала на допомогу племінників. Лише Ярослав і Марія доглядали за нею — возили до лікарів, купували продукти, платили за сидінку, везли до санаторію. Решта родичів — лише листівку на свята надсилали.
Не дивно, що тітка Галина залишила все їм: і двокімнатну квартиру в центрі міста, і затишну дачу на околиці.
Субота. Ольга і Андрій приїхали вчасно. Без посмішок, без зайвих слів. Сіли у вітальні й одразу ж почали:
— Гаразд, тітка відписала вам квартиру. Але дача — це вже занадто, — сказав Андрій.
— Ми за нею доглядали! — додала Ольга. — Косили траву, поливали клумби. Ми з дітьми там все літо жили.
— А тітку хоч раз вивозили на літо? — спокійно запитала Марія. — Хоч раз виконали її прохання? Вона ж благала відвезти її на дачу, подихнути свіжим повітрям…
— Ну, у нас свої клопоти. Діти, робота… — пробурмотіла Ольга.
— Ось тому тітка й ухвалила рішення сама, — тихо відповів Ярослав.
— Ви її просто обдурили! — не витримав Андрій. — Ти що, не чоловік, якщо з родичами не можеш поділитися?!
— А ти чоловік, якщо за хибу б’єшся? — спокійно, але різко парирував брат.
Гості пішли розлючені. Але вранці задзвонив телефон.
— Ярославе, ти що, замки на дачі змінив? — кричав у трубку Андрій. — Ми з Віктором приїхали за своїми речами, а увійти не можемо!
— Змінив. Бо не попередили. Приїжджайте наступної суботи — прибиратимемо. Заберете своє, — відповів Ярослав і поклав слухавку.
— Ти ж передбачала? — здивувався він, обертаючись до дружини.
— А ти не знав своєї родини? Якби не замки, вони б і меблі вивезли. Не сумнівайся.
За місяць вони продали і дачу, і свою трикімнатну. Купили простоКупили просто високу квартиру біля моря — у Маріуполі, де тепер почали новий і світліший етап свого життя.