**Щоденник Світлани: історія, яка почалася зі зради**
— Чому ти дозволяєш йому так поводитися з тобою, Світко? Ти ж не його власність! Ти сильна, ти можеш вирватися, — шепотіла Оксана, згорнувшись у клубок на старому дивані.
Я важко зітхнула і тихо відповіла:
— Він мій батько. І в нього є папір з печаткою, де чітко написано: “неадекватна”. Саме тому я тут. Він не просто багата людина — він людина з владою. І як би я не тікала, він знайде мене. Це замкнене коло…
— Тоді поки ти тут — давай хоча б мені допоможеш. Я тобі заплачу, все чесно. За правдою, — підморгнула Оксана.
— Я б і так допомогла, — посміхнулась я. — Але, звісно, не відмовлюсь. Гроші мені знадобляться, коли знову стану вільною. Мені не потрібна магія, щоб зрозуміти, що відбувається. Але щоб підтвердити сон — потрібна твоя пасмо волосся.
Оксана швидко дістала крихітний ножик і спритно відрізала кілька волосків.
— Сьогодні вночі все стане ясно. Яке зілля тобі підсунули, чому замість захисту ти отримала зелений сум — ми дізнаємось.
Наступного ранку я не могла знайти Оксану. Вона уникала мене, ховалася по кутах, зникала на процедурах.
— Чого ти від мене тікаєш? — спіймала я її в саду. — Ми ж домовились!
— Ти мені не повіриш, — похмуро прошепотіла вона. — Подумаєш, що я казки розповідаю за гроші.
— Годі. Розказуй, що бачила.
Оксана відвела мене в найглухішу алею і сіла поруч.
— Слухай уважно. Мені снилось…
Олег солодко потягнувся у ліжку.
— Прокидайся, лежебоко! Я знайшла нову жертву.
— Дай поспати… — зітхнув він.
— Виспишся потім. Ось газета. Бачиш цю жінку? Це наша майбутня здобич. Її звуть Світлана. Співвласниця компанії, без родичів, окрім… майбутнього чоловіка. Якщо все піде за планом — ним станеш ти.
— Одружитись? — пересохло у горлі в Олега.
— Так. Але спочатку — закохай. Ти будеш турботливим, скромним, ніби бідним, але працьовитим. Вона потягнеться до тебе, почне допомагати, вкладати в твій “бізнес”.
— А потім я все злив? І ти з’явишся?
— Так, коханий, — Наталя гладила його по голові. — А коли вона погодиться на обряд, думаючи, що допомагає тобі — я підкину їй порчу. Демон з’їсть її розум. А потім — “нещасний випадок”. Усе майно твоє.
— Якщо вийде…
— Ми впораємось. У нас є магія. І ти, і я.
Коли Оксана закінчила, я мовчала, стиснувши губи.
— Ну, що скажеш? — не витримала вона.
— Скажу, що почну діяти. Спочатку позбудемося демона. Потім — розплата.
— Попереджаю: якщо тягнути, вони втечуть. Такі не чекають.
— Я готова. Допоможи мені вигнати його.
Оксана знову відрізала пасмо.
— Будь готова. Коли він піде, Наталя відчує. У тебе буде мало часу.
Тієї ночі я майже не спала. Мене трусило, будило, щось шепотіло просто у вухо. Але зранку — усе зникло. Світ став яскравішим. Люди — звичайними.
— Оксанко! Він пішов! — кинулась я до кімнати подруги. Але Оксану вже перевели до іншої палати. Щось трапилось.
— Як тільки їй покращає — повернеться, — пообіцяла медсестра.
Я не могла додзвонитись ні до Наталі, ні до Олега. Їхні телефони мовЯ зрозуміла, що нарешті знайшла справжню свободу, і тепер моя черга будувати нове життя — без страху та зради.