— Вже пізно сперечатися. Треба вирішувати, що робити далі. Прийдеться платити за навчання Оленки, хоча б за перший курс. Вона в нас розумна, підтягне знання й переведеться на бюджет, — втомлено сказала Наталка, дивлячись на чоловіка.
Олексій знизав плечима, ніби це його не стосувалося.
— Олеж, ти взагалі чуєш?
— Ага, — буркнув він, не відриваючи очей від телефону.
— Тоді треба продавати мотоцикл. У мене колега цікавився. Продамо, а гроші підуть на навчання Оленки.
— Ні, Нато. Мотоцикл не продаємо, — різко відповів Олексій, змусивши дружину зніяковіти.
— Це ще чому?
Відповідь вдарила, як кулаком у живіт.
Наталка завжди вірила, що сім’я — це фортеця, збудована на довірі й компромісах. Вони з Олексієм прожили разом двадцять три роки, пережили труднощі, збудували будинок у передмісті Києва, виростили доньку. Але останнім часом все змінилося. Олексій став дратівливим, замкнутим. Наталка думала, що це через смерть його брата Богдана, з яким він був дуже близький.
Богдан залишив дружину Маріанну й сина Дениса. Наталка й Олексій підтримували їх, часто в шкоду собі. Але цей випадок став останньою краплею.
— Я пообіцяв мотоцикл Денису, — кинув Олексій.
— Почекай… Як ти міг? Ми ж домовилися продати його для Оленки! — Наталка відчула, як кров прилила до обличчя.
— Я нікому нічого не обіцяв, — відмахнувся він.
— Ми обговорювали це на сімейній раді, коли Оленка закінчувала школу! Вона обрала складну спеціальність, з високим балом!
— Тоді я не знав, що Богдан помре, а Денис залишиться без батька. Йому потрібна підтримка.
— А твоїй доньці вона не потрібна?! — Наталка намагалася достукатися до чоловіка, але він мовчав, дивлячись у підлогу.
Вона вирішила, що він прийняв її сторону, і зайнялася справами: дізнавалася, як оформити платне навчання для Оленки. Дні проминули в клопотах.
Ввечері, накриваючи стіл на вечерю, Наталка почула дзвінок телефону. На екрані світився номер Маріанни.
— Наталко, дякую велике за подарунок! — голос вдови був сповнений радості.
— Який подарунок? — здивувалася Наталка.
— Мотоцикл! Олежка подарував його Денису. Ти б бачила, як він щасливий! Він з дитинства мріяв про байк, Богдан обіцяв подарувати на вісімнадцять. А після його смерті… звідки в нас гроші? А Олежка здійснив мрію сина! Дякую вам!
Серце Наталки стиснулося.
— Ти кажеш, наш мотоцикл у вас?
— Так, Наталко. Олежка подарував його Денису. Ти не знала?
Наталка мовчала, не в змозі вимовити слова. Цей мотоцикл вони з Олексієм купили три роки тому на спільні заощадження. Вона погодилася на покупку з умовою: якщо знадобляться гроші для Оленки, мотоцикл продадуть.
В голові спалахнув недавній розмова з донькою:
— Мамо, я все з’ясувала, треба внести аванс.
— Звісно, Оленко, ми з татом все вирішили. Завтра покупець приїде дивитися мотоцикл…
Тепер ці слова лунали, як насмішка.
— Гаразд, чую, ти зайнята, — сказала Маріанна і поклала трубку.
Коли Олексій увійшов у будинок, Наталка сиділа на дивані, стискаючи телефон.
— Олежу, мені дзвонила Маріанна. Це правда? Ти віддав мотоцикл?!
Він завмер, потім неохоче кивнув.
— Так. І що?
— Як це «і що»? Ти подарував наш мотоцикл без мого дозволу? Потайки?!
— Нато, годі. Це мій мотоцикл.
— Наш, Олексію! Ми купували його разом, з умовою, що продамо для Оленки!
— Та що ти все про навчання! — гаркнув він. — Не розумієш? У мене немає сина. Ти народила мені лише доньку. А Денис — справжній хлопець. Я пообіцяв Богданові піклуватися про нього, як про рідного.
— Серйозно?! — голос Наталки затремтів від болю. — Оленка для тебе не спадкоємиця? Не рідна?
З коридору почулися кроки. Оленка стояла в дверях, бліда, з очима, повними сліз.
— Ти міг допомогти мені, але вибрав племінника? — її голос тремтів.
— Навчання — не головне, — буркнув Олексій. — Підеш на бюджет, на іншу спеціальність. Яка різниця? А Денису ніхто байк безкоштовно не дасть.
— Я для тебе ніхто, — тихо сказала Оленка, розвернулася й пішла у свою кімнату, грюкнувши дверима.
— Подивися, що ти наробив! — Наталка ледве стримувала гнів.
— Нато, я втомився. Ти завжди незадоволена. Я втратив брата, Денис — батька. Ти цього не розумієш?
— А ти, схоже, втратив доньку, — холодно відповіла вона.
Останні місяці Наталка помічала, як Олексій віддаляється. Він затримувався на роботі, став скритим, часто навідувався до Маріанни.
— Просто підтримую її, вона одна, — говорив він. — Денис просив допомогти з мотоциклом, він вчиться на автомеханіка, любить техніку.
Наталка й сама допомагала Маріанні: оформляла документи після смерті Богдана, їздила з неВони більше не були сім’єю, і ця правда була гіршою за будь-яку зраду.