Сімейна розправа
Марія задумала грандіозне прибирання, поки її донька Олеся гостювала у бабусі з дідусем у невеличкому містечку під Житомиром. Вона вимила вікна до дзеркального блиску, вичистила килими, стерла пил з кожної полички. Раптом тишу перервав дзвінок телефону. Дзвонила Олеся, її голос тремтів від сліз:
— Мамо, забери мене додому, будь ласка!
— Донечко, що трапилося? — зтурбувалася Марія, відчуваючи, як серце стиснулося від поганого передчуття.
— Поклич бабусю!
За мить у трубці почувся голос Ганни Миколаївни, матері Марії.
— Мамо, що у вас там коїться? — майже кричала Марія.
— Ох, Марусю! Це все наша невістка! Ти ж уявити не можеш, що вона влаштувала! — Ганна Миколаївна, важко зітхнувши, почала розповідати. Марія слухала, і з кожним словом її обличчя все більше каменіло від обурення.
— Твоя донька — просто нахабна! — оголосила Тетяна, дружина брата Марії, з отруйною посмішкою. — Ніякого виховання! Приїхала в гості й лізе у чужий холодильник! З’їла шматок торта й йогурти, які я купила своїм дітям! Так що, будь ласка, відшкодуй мені збитки. Ввечері зайду за грішми.
Стосунки Марії з Тетяною ніколи не були теплими. Сім років тому її брат Ігор одружився з Тетяною, і цей вибір викликав бурю обурення в родині. Тетяна була на десять років старша за Ігоря, та ще й з трьома дітьми від попереднього шлюбу.
— Сину, навіщо тобі це? — причитала Ганна Миколаївна. — Вона старша, з трьома дітьми! Невже не можеш знайти ровесницю, без такого багажу?
— Чужих дітей не буває, мамо, — обурювався Ігор. — Її хлопці класні, ми вже подружилися. А Тетяна — чудова, ти просто її погано знаєш. Впевнений, вона тобі сподобається!
Марія теж не розуміла вибору брата, але втручатися не стала. Ігор дорослий, нехай сам вирішує, з ким йому жити.
Перша іскра конфлікту спалахнула, коли Ігор привів Тетяну знайомитися з батьками. Ганна Миколаївна й Василь Петрович постаралися заради сина: накрили стіл, купили майбутній невістці подарунок. Але наприкінці вечері Тетяна ошелешила всіх запитанням:
— А заповіт ви вже склали?
Ганна Миколаївна остовпіла:
— Навіщо? Ми з чоловіком чудово себе почуваємо й плануємо жити ще років двадцять, як мінімум.
— Просто про таке треба думати заздалегідь, — не зніяковіла Тетяна. — Щоб потім діти й онуки не сварилися через спадщину. Квартира у вас шикарна, у центрі міста, з ремонтом. Дорого коштує, мабуть. Не хотілося б, щоб нас обділили, розумієте.
Ігор удав, що нічого не чув, але Ганна Миколаївна відразу подзвонила Марії:
— Марусю, ти уявляєш? Прийшла в наш дім і вже господарює! Запитує, на кого ми заповіт склали! Навіщо Ігорю така дружина?
— Не лізь, мамо, — порадила Марія. — Нехай сам розбирається. Кожен вчиться на своїх помилках.
Весілка була скромною, що сильно засмутило Тетяну. Після весілля вона не втрималася, дорікаючи свекрусі:
— Могли б і розщедритися заради єдиного сина! Це не весілля, а якісь поминки! Ні ведучого, ні пристойного ресторану — зняли дешеве кафе, запросили тридцять чоловік і задоволені? Я навіть сукню купити не змогла, довелося брати напрокат!
Ганна Миколаївна спалахнула:
— А чому ми з батьком маємо за це перейматися? Ви з Ігорем дорослі, на весілля заробляти треба самі, а не клянчити у родичів. До речі, чому твоя мати не допомогла?
— Моя мати — пенсіонерка, — відрізала Тетяна. — Звідки в неї гроші? А ви з чоловіком обидва працюєте, не повірю, що в вас немає заощаджень!
Тетяна сварилася не лише зі свекрухою. З Марією у неї теж все йшло наперекосяк. Вона відверто заздрила зовиці, і кожна зустріч закінчувалася колкостями:
— І як твій чоловік відпускає тебе на роботу в такому вигляді? — сипіла Тетяна, оглядаючи Марію з ніг до голови. — Де ти у нас працюєш? У салоні краси? І що, клієнтів-чоловіків так обслуговуєш?
— А що не так з моїм виглядом? — парирувала Марія. — Я коротке не ношу, на відміну від тебе. А чоловік мені доверяє, тому й відпускає спокійно.
— Ну не знаю, — знущалася Тетяна. — Губи накачані, вії нарощені… Заміжня жінка має виглядати скромніше. Бери приклад з мене — я Ігорю ніколи не даю приводу для ревнощів. Правда, любий?
Тетяна славилася своєю безцеремонністю, живучи за принципом: «Хай іншим буде гірше, аби мені було добре». Вона могла серед ночі привезти своїх трьох синів до свекрусі або Марії і залишити їх:
— Нам з Ігорем потрібен час удвох, — заявляла вона. — Вдома з дітьми ніякого усамітнення. Вранці заберу.
Спочатку і Марія, і Ганна Миколаївна погоджувалися, не бажаючи сваритися з ІІгор вирішив, що його дружина та її діти — це його нова сім’я, і більше не піднімав трубку, коли дзвонили мати чи сестра.