Розкол і примирення
Сімейні бурі — штука підступна. До весілля Соломія й гадки не мала, що життя з родичами чоловіка стане справжнім випробуванням. Вона, вихована у гармонійній родині, де сварки були рідкістю, вірила, що її ця доля омине. Історії подруг про свекрух вона вважала перебільшенням — з нею ж такого не станеться.
Після весілля Соломія та Олесь оселилися у його матері, Ганни Степанівни, в її затишній, але тісній двокімнатній квартирі у невеличкому містечку біля Чернігова. Свекруха зустріла невістку доброзичливо, і перші місяці все було спокійно. Діти поки що не входили у плани — молодята мріяли назбирати на власне житло.
Олесь працював у великій IT-компанії, його зарплата дозволяла будувати плани. Соломія теж працювала, але заробляла менше, викладаючи у місцевій школі. Ганна Степанівна була доброю, але мала звичку роздавати поради, які спочатку здавалися невинними.
Соломія намагалася не реагувати, але з часів свекруха все частіше втручалася в їхнє життя. Її тон ставав усе більш владним, а зауваження — гострячими.
Одного разу Соломія, сяючи від радості, принесла додому новий блендер.
— Тепер будемо робити смузі вранці, корисно та смачно! — скрикнула вона, ставлячи коробку на кухонний стіл.
Ганна Степанівна, окинувши покупку скептичним поглядом, скривила губи:
— Навіщо це? Даремна витрата. Нормальні люди вранці кашу їдять, а ви якимись модними штуками шлунок собі псуєте. Потім жалкуватимете, та пізно буде, — вона демонстративно повернулася й пішла до себе.
Соломія, не втримавшись, кинула їй услід:
— Ваш син каші на дух не переносить! Йому досить бутерброда з чаєм, і біжить на роботу!
Свекруха завмерла в дверях, обернулася й холодно відповіла:
— Якби ти була доброю дружиною, вставала б раніше й готувала Олесеві справжній сніданок, а не спала б до полудня!
— Я не сплю до полудня! — спалахувала Соломія. — У мене уроки починаються пізніше, і що, мені через це позбавляти себе сну?
З того вечора між ними промайнула тінь. Блендер став лише приводом — напруга накопичувалася давно. Соломія сиділа на кухні, потягуючи чай, і думала:
«Що за свекруха мені дісталася? Замість того щоб порадіти, постійно шукає, до чого причепитися. Я не винна, що моя робота починається пізніше. ОВсе минуле здавалось таким далеким, коли вони сиділи за столом, і теплий запах яблучного пирогу заповнював кімнату.