**Тіні зради: мелодія нового життя**
Сергій Павлович все частіше затримувався на роботі.
— Дивно, — думала його дружина Мар’яна. — То мудрує допізна в офісі, то біжить до свого друга Ігоря в гараж. Що там можна робити майже щодня?
Одного разу Мар’яна вирішила прогулятися ТРЦ у центрі Львова. Хотіла відволектися, заодно купити в квітковому магазині ґрунт і горщик для фіалок. Увійшовши до залитого світлом торгового центру, вона кинула погляд на бутики — і раптом завмерла, ніби від удару. Назустріч їй йшов Сергій. І не сам — з молодою дівчиною! Та обернулася, і Мар’яна ахнула, не вірячи очам. Цю дівчину вона знала.
***
Мар’яна зупинилася біля під’їзду свого будинку. Шлях перекривали вантажники, які намагалися занести всередину величезний рояль. Навіть без ніжок він не пролізав у вузькі двері.
— Не влізе, хоч двері знімай, — винесли вердикт чоловіки. — Старовинний, мабуть, розкіш та й годі.
— Пропустіть мене, а там хоть будинок розбирайте, — роздратовано кинула Мар’яна.
Збентежений господар рояля, витираючи піт з чола, зітхнув:
— Усе занесли, лише рояль лишився. Якби я жив на першому поверсі, то через вікно би втягли, але ж п’ятий… — Він сумно подивився на Мар’яну.
— Я теж на п’ятому, отже, ви мій новий сусід, — відповіла вона. — Знаєте, є машини з підйомною платформою. Моя подруга так диван на четвертий поверх піднімала. Можу дати номер, але це, мабуть, недешево.
Чоловік засяяв і щиро подякував за пораду. Мар’яна продиктувала номер і піднялася до себе, але весь час поглядала у вікно, спостерігаючи за долєю рояля. Машина приїхала, і інструмент опинився в квартирі. Вона здивувалася, як її захопила ця чужа історія. На хвилину навіть забула про власні клопоти.
А біди почалися вчора. Сергій пішов від неї…
Це стало для Мар’яни ударом. Звісно, вона помічала зміни в його поведінці. Він став відстороненим, шукав привід піти з дому. То затримувався на роботі, то зникав у гаражі з Ігорем.
— Дивно, — розмірковувала вона. — Що там можна робити щодня?
Мар’яна списувала це на кризу середнього віку. Може, захопився кимось, але пройде…
У вихідний вона пішла до торгового центру. Хотіла відволектися, купити щось для квітів. Але серед галасу та яскравих вітрин її чекав удар. Назустріч йшов Сергій, обіймаючи за талію молоду дівчину. Вони сяяли щастям, вона щось шепотіла йому на вухо, і їхнє кохання було відчутним. Дівчина обернулася, і Мар’яна задихнулася від шоку. Це була Соломія, її молода колега.
Сергій, побачивши дружину, збентежився, але швидко взяв себе в руки:
— Дома все поясню.
Мар’яна не поспішала повертатися. Вона блукала вулицями Львова, і в голові виринали спогади. Соломія спокусила Сергія на корпоративі рік тому. Вони танцювали, виходили разом палити, але Мар’яна не надала цьому значення. Їй навіть у страшному сні не могло здатися, що її вічний, надійний Сергій здатен на зраду.
Коли вона повернулася, Сергій вже зібрав речі. Він уникав сварки, і Мар’яна, стримуючи сльози, тихо запитала:
— Чим я тебе не вдовольнила? Що було не так?
— Усе було добре, — відповів він, дивлячись у підлогу. — Але ми з тобою живемо за інерцією, усе пресне, нудне. А без Соломії я не можу і дня. Дякую тобі за двадцять років, за доньку. Я виростив її, купив їй квартиру, видав заміж. Я маю право на щастя. Вибач, якщо зможеш…
Мар’яна розридалася, лише коли двері за ним зачинилися. Такий біль вона ніколи раніше не відчувала. Ніч минула без сну.
Вранці — контрастний душ, легкий макіяж, строгий костюм. На роботу, ніби нічого й не сталося. Ніхто не повинен побачити її слабкість. Але вона знала: увесь відділ шепотатиметься про те, як Соломія забрала в неї чоловіка.
Соломія прийшла до їхньої компанії одразу після університету. Гарненька, акуратна, відповідальна. Швидко з усіма знайомилася, і Мар’яна ставилася до неї тепло. Тепер до офісу доводилося їхати автобусом — Сергій завжди підвозив її на авто. У переповненому салоні Мар’яна почувалася чужою.
В офісі вона зіткнулася з Соломією. Та зніщено привіталася і швидко пройшла повз. Але працювати їм доводилося в одному кабінеті. У колективі стояла напруга: старші колеги співчували Мар’яні, молодь робила вигляд, що нічого не трапилося, але жадала розв’язки.
Після роботи Сергій чекав Соломію біля входу. Мар’яна навмисне затрималася, щоб не бачити, як її суперниця сідає на її місце в їхню машину.
Удома вона похвалила себе за стійкість. Думала, Соломія сподівається, що вона звільниться? Не дочекається! Мар’яна любиАле тепер у її житті був Дмитро, його гарячі обійми та мелодії рояля, що наповнювали її світ новими фарбами.