«Та й не мати вона»: Світлана Михайлівна про життя колишньої невістки після розлучення
Світлана Михайлівна з Івано-Франківська досі не може зрозуміти, як так сталося, що життя її сина та його колишньої дружини пішло не так. Те, якою тепер стала Оля після розлучення, свекруха називає не інакше як «безвідповідальною легковажністю».
— Син кинув Олю з дитиною, так, я його не виправдовую. Хоча серце матері, як не крути, все одно болить за нього. Одружився швидко, на своїй першій коханій — на Мар’яні, з якою ще в університеті зустрічався. Тоді, поки він у армії служив, вона за його друга заміж вийшла. А тепер розвелась, син з нею знову зустрівся в супермаркеті — і все, закрутилося знову. У них вже й спільний син народився. Начебто все у нього добре.
Олю він зустрів після армії. Працювали разом. Швидко одружилися, народилася Софійка. Зараз перший час здавалося — родина міцна. Але потім, як видно, старе кохання взяло гору.
Розлучення минуло спокійно, без скандалів. Син пішов, залишивши колишній жінці квартиру, меблі, все. Забрав лише свої речі. Оля поводилася гідно, не заважала ні батькові, ні бабусі спілкуватися з Софійкою.
— Але те, що вона робить після розлучення — це розуму не піддається, — хитає головою Світлана Михайлівна.
Сусідки, звичайно, одразу зацікавилися:
— Що, п’є? Гуляє? Чоловіків приводить?
— Ні, — кривиться Світлана Михайлівна. — Вона не п’є, і не з тих, щоб за чоловіками бігати. Але поводиться так, наче в неї все в житті чудово. Завжди весела, постійно з друзями, то на дачу, то на природу, то в похід, то в неї гості. Ніби не вона після розлучення з дитиною залишилася, а він!
Оля бере Софійку з собою всюди. Каже, що свіже повітря корисне, що дівчинці потрібне спілкування, що подруги теж з дітьми. А Світлані Михайлівні це не до нутра:
— Хто знає, хто ще на таких пікніках буває? Чоловіки? Розведенки? Алкоголь? Цигарки? Дитина все це бачить, чує. Що це за виховання?
Жінка впевнена — з онукою їй було б краще:
— У мене вона б і домашню юшку їла, і в театр ходила. А не по подругах тинялася.
Світлана Михайлівна пробувала вплинути на сина, щоб він поговорив із колишньою дружиною:
— Скажи їй, мовляв, нехай порядок у вихованні буде. Софійка — і твоя дочка теж. У тебе нова родина — добре. Але дочка не повинна рости в цьому безладі.
Син лише знизав плечима:
— Мамо, я не маю права втручатися. Це я родину зруйнував. Вона сама знає, як жити.
Він платить аліменти, бачиться з донькою, коли Оля сама привозить її до бабусі. До їхнього дому колишня невістка Світлану Михайлівну давно не запрошує:
— Завжди якісь справи, завжди немає часу. Я, каже, завантажена. А насправді, певно, боїться, що я їй правду в очі скажу. Може, вже нового чоловіка знайшла. А раптом він Софійку ображає?
Нещодавно Оля прямо сказала по телефону:
— Якщо ви і далі лізтимете в моє особисте життя, то Софійку до вас водити не буду. Бачитиметеся раз на місяць у парку. І взагалі, будьте вдячні, що я не заважаю спілкуванню. Інша на моєму місці давно б усіх відправила куди подалі, після того як ваш син мені зрадив і пішов до іншої. А я заради доньки стримуюся.
Світлана Михайлівна обурена:
— Уявіть, ще й на мене ображається. Я, значить, для онуки душу рву, а вона мене виставляє винною!
— Що ж мені робити? — скаржиться жінка подругам. — Невже не можна й слова сказати, якщо щось не подобається? Чи я вже ніхто? Може, мені з її матір’ю поговорити? Колишньою свахою? Нехай своїй доньці пояснить. Не для того я сина вирощувала, щоб потім дивитися, як моя онука росте в цій легковажності.
Що скажете, дівчата? Я права, що хвилююся? Чи справді варто відійти вбік і не втручатися? Але як дивитися спокійно, коли мою онуку виховує от така вітрогонка?