Мій чоловік (поки що ще чоловік) — із іншого міста. Колись давно його відправили до нас на строкову службу. Відслуживши, він не повернувся додому, а оселився тут. Після армії він зустрів дівчину, з якою почав жити.
Та вони не зійшлися — розійшлися. Андрій зняв квартиру і продовжив працювати. Додому його кликали — там мати, два брати й сестра, усі старші, але він не поїхав.
Ми з Андрієм познайомилися сім років тому. У мене — літня мама, я — пізня дитина. І кинути маму я не могла за жодних обставин. Андрій із цим погодився і переїхав до нас. Прописку мама йому відразу відмовила робити, тому він жив із іногородньою.
Окрім мами, у мене є дитина від першого шлюбу — донька Софійка, або ж Соня, як ми її називаємо. Зараз їй 9.
Через рік спільного життя ми розписалися. Просто так, без весілля — у Андрія тоді були проблеми зі здоров’ям, він не працював. Грошей на свято не було, та й не хотіли ми розкоші.
Поки Андрій сидів вдома, він зробив ремонт у маминій квартирі. Ми з мамою — вона з пенсії, я з зарплати — давали йому гроші на будматеріали, а він все перекладав і переклеював власноруч. Поменяли шпалери, міжкімнатні двері, переклали плитку на кухні та у санвузлі (він у нас суміщений). Ще зробили натяжну стелю, але цим займалися майстри.
Мама з Андрієм лаштували — причин для сварок у них не було. Андрій — у одній кімнаті, мама — із онукою ввечері та на вихідних. Я працювала за графіком «два через два», але вихідні траплялися рідко — брала зайві зміни, щоб прогодувати сім’ю.
Окрім зарплати, у мене є ще один дохід — аліменти. Але ці гроші йдуть тільки на доньку. Частина — на поточні потреби: одяг, оплата за садок, потім школа, форма, підручники та додаткові заняття. Другу частину я відкладаю їй на майбутнє — на навчання чи невелику жилплощу. Колишній чоловік не жадібний, тому до повноліття Соні має вистачити на скромне житло.
Треба сказати, що Андрій майже не спілкувався із Сонею. Я нікля не навантажувала його своєю дитиною. У неї є свій тато, який проводить із нею час. Тому я не наполягала на «зближенні».
Ось, власне, і вся передісторія. Спільних дітей у нас нема — я не хотіла.
А місяць тому сталася ситуація. Андрій (він влаштувався на роботу півроку тому) ввечері кудись зібрався. На моє запитання «куди?» відповів:
— Сестра з племінником приїжджають, треба зустріти.
Я подумала, вони зупиняться у знайомих чи знімуть готель. Уявити, що Андрій привезе їх до нас, я не могла. Але він привіз.
За ним у квартиру увійшла білява жінка років сорока з юнаком 18–19 і сказала:
— Я — Наталя, а це — Олег, мій син.
Андрій, ніби так і треба, запросив їх увійти і пішов до машини за валізами.
Я посадила гостей пити чай і покликала чоловіка поговорити.
— Наталю кинув чоловік. Їй ніде жити, я запросив її до нас, — поставив мене Андрій перед фактом.
— Чому ти не запитав моєї думки? Це мамина квартира, треба було й з нею порадитися. До того ж, де вони житимуть?
У Андрія все було просто. У мами трикімнатна квартира: в одній кімнаті — мама, у другій — ми з ним, у третій — Соня. Отже, я маю переїхати до мами разом із донькою. У кімнату Софійки заселиться Олег, а Наталя житиме з Андрієм.
Ми посварилися. Чому Олег з матір’ю не можуть жити разом у кімнаті доньки? Але Андрій стояв на своєму.
Мама не зраділа гостям. Вона чітко дала зрозуміти, що вони у нас — максимум на пару днів. Ще й висловила Андрію своє незадоволення: «Треба було запитати, чи я вже тут не господиня?». Андрій розлютився:
— Та я з вашої халупи цукерочку зробив! Будете вигавитися — піду до суду, щоб мені частку виділили!
Мама була в шоці, у неї навіть тиск підскочив. Я почала сперечатися, але він наполіг на своєму, погрожуючи розібрати ремонт — відбити плитку й обірвати шпалери.
Ми з мамою та Сонею ночували разом. Олег спав у кімнаті доньки, а Андрій — із сестрою, як і хотів. Ситуація мене приголомшила. Скільки років сидів без роботи, а тепер уявив себе великим господарем — просто жах.
Вранці, поки Андрій спав, я знайшла у соцмережі (спеціально зареєструвалася, раніше не користувалася) його справжню сестру, Наталю. Ім’я, прізвище, ім’я дитини — все співпадало. Але люди — різні. НатаЯк і очікувалося, «Наталя» виявилася його коханкою Людмилою, і після скандалу ми вигнали його разом із ганебним «сімейством», а тепер життя повернулося до норми — лишилися мама, Соня і я, і це найкращий варіант.