**СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ ЗНОВУ**
Оксана народила свою Софійку невідомо від кого. Що там казати — «посковзнулася» до шлюбу.
Так, за Оксаною активно залицявся один парубок. До шлюбу, правда, не кликав. Зате був осліплюючи гарний і ввічливий. Оксана брала того парубка під руку і з гордо піднятою головою вела його повз бабусь-«соняшників», що сиділи біля під’їзду. Вони завжди, немов соняшники за сонцем, повертали голови вслід усім, хто проходив повз.
Парубок ніде не працював. Віддавав перевагу літати життям, як метелик. Оксана його годувала, поила, спати клала. Готова була стелитися кольоровою доріжкою під його ноги. Але одного дня він заявив, що йому нудно з Оксаною, що вона не цінує його як жінка. І взагалі, могла б хоча б на море його свозити, якщо так любить…
Оксана проплакала тиждень. Потім порвала фото «недолюбленого» і спалила. Місяць дівчина страждала на самоті. А потім вона зустріла Ярослава.
…Якось вранці Оксана спізнювалася на роботу. Нервувала на автобусній зупинці. Раптом біля неї зупинилося таксі. Водій відчинив двері й запропонував підвезти. Оксана, не роздумуючи, сіла.
Дорогою водій заговорив. Оксана одразу оцінила чоловіка: середніх літ, охайний, виголений, у чистій сорочці. А ще її підкупила його ввічливість. Весь його вигляд видавав турботливу жіночу руку. Оксана вирішила, що це рука мами.
Ярослав (так він представився) був повною протилежністю першого. Оксана без вагань залишила йому свій номер. Це був єдиний раз, коли вона проїхалася в таксі безкоштовно.
…Вони почали зустрічатися. Ярослав сипав на Оксану квітами, дарував подарунки, ніжно кохав.
Якось навесні вони гуляли лісом. На душі було легко і радісно. Оксана почала збирати проліски. Ярослав, побачивши її ентузіазм, теж приєднався. «Урожай» зібрали. Оксана сіла в машину зі своїм маленьким букетиком, а Ярослав поклав свій великий віршик на заднє сидіння.
«Дружині», — подумала Оксана. Запитати наважилася. А раптом він одружений? А вона вже звикла до нього за півроку. Вирішила мовчати, обманюючи саму себе.
Але незабаром до Оксани прийшла дружина Ярослава. Привела двох маленьких дітей і сказала:
— Ось, голубко, виховуйте їх! Вони дуже люблять тата!
Оксана, остовпіла, лише промовила:
— Вибачте, я не знала, що він одружений. Вашої сім’ї руйнувати не збираюся. Під чужим тином гнізда не витиму.
Того ж вечора вона розлучилася з «одруженим».
…Наступним коханим став Георгій.
Він був грузином. Їхній роман був яскравим, але швидкоплинним. Цей чоловік ураганом увірвався в її життя і вихром зник.
Оксана познайомилася з ним на дні народження подруги. Георгій одразу захопив тиху й лагідну дівчину. Вона не опиралася.
Він підкорив її щирістю, щедрістю, оптимізмом. З ним було неколи сумувати. У нього завжди були плани на всі дні вперед. І здавалося, ніби у нього ніколи не було проблем. Оксана готова була йти за ним на край світу. Але…
Рік він носив її на руках. А потім поїхав додому. Не прижився в Україні. Чи клімат не підійшов, чи хвора мати покликала…
Оксана почувалася покинутою. Вирішила: «Досить страждань. Краще житиОднак одного дня Софійка привести додому хлопця, і Оксана впізнає в ньому сина Ярослава, що колись так само ніжно запропонував їй каву, як колись її перше кохання.