Бабуся послухала тітку й вигнала нас із чоловіком з квартири: першу ніч довелося спати на вулиці
Моя бабуся живе разом із моєю тіткою. У них трикімнатна хата. Наймолодша дочка, сестра мами, — їй уже сорок, але вона ніколи не жила окремо. Ні родини, ні друзів, ні роботи — усе на утриманні бабусі. А всі рахунки платить моя мама, бо бабусиної пенсії не вистачає.
Ніколи нічого не благала в родичів, але настав тяжкий час, і я вирішила звернутися.
––––––––––
Після весілля ми з чоловіком жили в комунальній хаті. Збирали гроші на іпотеку, мріяли хоч про однокімнатну. Довго шукали варіанти й нарешті купили квартиру в незавершеному будинку. Але де жити півроку?
Орендувати було накладно — треба ж було заощаджувати, а не витрачати. Тому я пішла до бабусі й попросила пожити в неї. Одна кімната стояла порожньою, тим більше що частина хати належала мамі. Бабуся радо погодилася, і ми почали збиратися.
Продали нашу комуналку, вклали гроші й заселилися до бабусі. Покупали їжу й миючі засоби, але поводилися, немов у гостях. Тітка брала наше їдло й навіть «дякую» не казала. Від самого початку ігнорувала нас. Повертаємось додому — а вона вже в своїй кімнаті.
Жили ми там недовго. Через місяць мені подзвонила мама. Була дуже схвильована й попросила нас виїхати.
––––––––––
Тітка влаштувала бабусі скандал. Мовляв, ми їй заважаємо, порушуємо її спокій, і через нас вона свариться з матір’ю.
Ми зібрали речі, взяли кота й почали шукати житло. Першу ніч ночували просто на лавці у дворі. Наступного дня знайшли квартиру. Дякувати Богу, мама допомогла грошима.
Бабуся просто робила все, що їй казала її нахабна донька. Їй було байдуже, як у нас справи, чи все гаразд.
З того часу я не спілкуюсь із родичами. Мама просить не ображатися на бабусю — мовляв, та під впливом доньки, — але мені все одно. Не хочу мати справу зі зрадниками.