Одного разу були вони подругами…
Вірніше, ними й залишалися, як вважала жінка з третього поверху. Її подруга з п’ятого — писана красуня. Ну, так вона сама про себе думала. Спускалася вона до «сірої миші», як називала свою подругу знизу, лише для того, щоб похизуватися чи поскіглити про життя. Колись вони разом вчилися в школі, а потім вступили на економічний факультет університету, який миша успішно закінчила і влаштувалася службовкою в банк.
Красуня ж удало вискочила заміж за одного багатого папашу на п’ятому курсі та кинула навчання. Після розлучення їй дісталася чимала сума грошей і невеличка щомісячна допомога. Мільйонер був готовий віддати й більше, аби позбутися її, але адвокат недопрацював, і залишилася вона сама — з грішми, які швидко танули через її розкоші… Тому красуня постійно була у пошуках і спускалася вниз, аби розповісти миші про свої перемоги й поразки.
«Усі мужики — козли», — говорила вона, сидячи у кріслі й розглядаючи черговий жіночий журнал (бо іншого вона не читала). І навчала подругу:
— Хочеш знайти собі гарного чоловіка? Читай жіночі журнали.
Одягнена вона була у коротенький, спокусливий халатик з глибоким вирізом. Доглянуті руки з яскраво-червоним лаком різко контрастували зі стареньким, поношеним халатом миші та її натруженими руками — адже доводилося й прати, й прибирати, й готувати. Обидві були незаміжніми й дітей не мали, але миша відчайдушно хотіла і те, й інше, а красуня бажала лише одного — щоб нею захоплювалися, дарували гроші й нічого не вимагали.
«Усі мужики — козли», — повторювала вона, крутячи в пальцях тонку м’ятну цигарку. — Один лисий, другий невисокий, третій багатий, але жадібний, уявляєш?
Й додавала обурено:
— У нього стара машина, дача за містом, і він хотів, щоб я йому готувала!
Вона реготала:
— Ти можеш уявити мене за плитою або в старій тачці? Фууу…
Миша зітхала й думала про себе:
«Мені би того лисого чи невисокого… Я б і готувала, і на дачу з радістю їздила».
«Козли», — констатувала красуня.
А між тим, треба вам сказати, спускалася вона до миші зі своїм котом — брудним, худим, увесь у павутинні.
У миші ж жила кошечка — теж стерилізована, як і кіт, але це не заважало йому дихати нерівно при виді своєї улюбленої. А вона відповідала йому взаємністю.
«Що? Знову ця стерва тебе не нагодувала й під ліжко замкнула?» — питала вона худорлявого кота.
«Нам, чоловікам, — хорохорився кіт, — соромно скаржитися. Ну, не нагодувала? Хоча б на вулицю не виганяє. А під ліжком теж нічого. Павутиння, звісно, але можна сховатися. І майже ніколи не б’є. Тільки якщо поганий навій».
«А в неї буває гарний?» — запитувала кошечка.
Кіт важко зітхав і притулявся до неї. Вона лапкою знімала з нього павутиння й вилизувала мордочку. Він починав муркотіти й так, притиснувшись до своєї красуні, засинав.
«І що твоя кішка знаходить у моєму оборванці? — говорила красуня. — Він же нічого не розуміє, окрім ляпаса або крику».
Мишу проймав огидний озноб, і вона підкладала коту шматочок курки. Він давився, але їв. Їв і плакав. А кошечка-красуня важко зітхала й вилизувала свого нещасного кавалера.
Свою кішку миша любила — ні, обожнювала. І в неї було все. Все, що тільки може бажати котяче серце. А брудний кіт не бажав нічого. Тільки двох речей — поїсти й побачити свою кошечку.
Так вони й зустрічалися кілька разів на тиждень. Миша готувала обід, вечерю й годувала красуню та її кота. А ще позичала їй гроші зі своєї невеликої зарплатні. Гроші, які красуня ніколи не повертала. Вона вважала, що робить миші послугу, беручи в борг. А настоювати чи сваритися миша не вміла. Та й боялася втратити єдину подругу.
Ну, от.
Одного вечора красуня увірвалася з блискучими очима.
«Спіймала! Спіймала! — кричала вона. — Високий, стрункий, не старий, мультимільйонер! У нього мережа супермаркетів по всій країні! Ох, я його розкручу! Він у мене так просто не відчепиться!»
Миша мовчала й намагалася схвально посміхатися, хоча їй було гидко слухати. Але в кінці тижня у її двері зайшли…
Красуня розповіла своєму нареченому, що внизу живе її стара подруга — потворна, нудна, капустяна в душі, взагалі — сіра миша. І вони вирішили завітати.
Вона хотіла показати йому різницю між нею й мишею. Бо деякі жінки тримають таких подруг, аби на їхньому тлі виглядати королевами.
У двері увійшли…
Красуня в новій, приголомшливій сукні під руку з високим чоловіком у чорному костюмі. Сивина на скронях, великі темні очі й дуже виразне обличчя, яке яскраво виражало кожну його думку.
«Який гарний чоловік», — подумала миша й почервоніла.
«А Ж«А Жорик ось що мені купив», — похвалилася красуня, показуючи діямантове кольє, вартість якого дорівнювала новенькій машині.