— Дивись, на кого ти стала схожа! — Пампушка, а не жінка!
Ярослав зневажливо дивився на дружину й розумів, що втомився від неї й хоче опинитися подалі від їхнього спільного дому.
— Любий, але я щойно народила нашого сина. Дай мені час, і я схудну. — Орися ледве стримувала сльози.
— Усі дружини моїх друзів народили й давно вже стрункі. І під час вагітності не набирали стільки!
Ярослав у душі зневажав дружину. Не таку він хотів бачити поруч — яскраву, енергійну, завжди стильну навіть вдома.
А перед ним стояла жалісна клуба в халаті з вічно винуватим виразом обличчя.
Ось Настя — вона зовсім інша!
Гаряча, впевнена в собі, красива!
Завжди чекає на нього й любить палко. І, звичайно, як усі коханки, сподівається, що він розлучиться з Орисею.
Рука Ярослава потягнулася до телефону в кишені…
— Піду пройдуся, заодно куплю хліба. — Збрехав він.
А на вулиці одразу набрав Настю.
— Привіт, Коцю! Так за тобою сумував. Не можу бути вдома. Хочу до тебе! Приїду зараз?
— Привіт! Чекаю, цьом! — пролунав у відповідь її голос.
Ярослав приніс хліба, скривився від плачу дитини й сказав Орисі, що його викликали на роботу.
Він працював у змінному графіку, тож збрехати про заміну хворого колеги було легко.
Орися розуміюче кивнула й хотіла поцілувати чоловіка, але він ухилився, немов випадково.
Дитина заснула, Орися сиділа в порожній кімнаті й роздумувала над словами чоловіка.
Так, вона змінилася з часу весілля, перестала слідкувати за собою, поповнішала.
Малий забирав багато часу, тому вона їла швидко, а часто й посеред ночі.
На годиннику вже була двадцять третя.
Вона вирішила подзвонити чоловікові, але телефон був вимкнений.
Погодувавши сина, Орися пішла спати.
А вранці повернувся Ярослав і з порогу заявив, що йде з сім’ї. Що кохає іншу, а її — ні. Але сина не залишить і даватиме гроші на утримання.
Важко описати, що відчувала Орися в той момент. Але вона стрималася — не заплакала, не благала залишитися.
Минув рік…
За цей час багато чого сталося. Син підріс і пішов до садка. Орися влаштувалася на роботу, записалася до спортзалу й басейну. Вага почала поволі йти.
На роботі їй одразу ж став допомагати колега на ім’я Богдан.
А одного разу він запросив її до кіно, а потім у парк. Незабаром вони почали зустрічатися, а через півроку одружилися. Орисина статура його не бентежила. Богдан бачив добру усмішку коханої, гарні очі й цінував її характер.
СиІ одного дня, коли вони гуляли в парку з сином, Орися побачила Ярослава з Настею — вона тепер була такою ж, якою колись зневажали її саму.