– Яка це звичка їсти з телефоном у руках?! Або виймай свій телефон, або покинь стіл! — знову закричав Олексій на свого пасинка.
– Хочу і їм з телефоном! А тобі яке діло?! Ти мені взагалі ніхто… — озлоблено відповів десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Я поки що в цій квартирі господар і будь ласка, поважай і слухай мене! Я батькам у твої роки не смів огризатися! — гримнув Олексій, а Єгор вибіг з-за столу й грюкнув дверима у свою кімнату.
– Що ви знову не поділили? Я вже навіть не можу спокійно помитися, ви одразу починаєте! Як же я від усього цього втомилася! — вийшла з ванної Наталія — мама Єгора.
– Твій син зовсім розпустився! Ніякого виховання! Це твоя вина, між іншим! — в люті закричав Олексій на дружину.
Наталія пройшла на кухню, сіла на стілець. Жінка зняла з голови махровий рушник, який намотала кілька хвилин тому. Втомлено витерла обличчя, поглянула на чоловіка, потім зітхнула й опустила очі…
…Вісімнадцять років тому Наталія завагітніла від однокурсника. Особливої любові не було. Просто зустрічалися… Вона розповіла хлопцеві про вагітність. Він поділився цією новиною з батьками. А ті дуже швидко зорієнтувалися. Хлопця перевели до університету на іншому кінці країни, а Наталії дали грошей на аборт.
Наталія й подумати не могла про те, щоб відмовлятися від дитини. Вона вирішила народити і поповнити ряди матерів-одиночок.
– Ой, Наталко! Як же мені тебе шкода! Це я у всьому винна, недогледіла. Треба було тобі пояснити. Я сама на власному досвіді пережила, що значить виховувати дитину в одиночку. І ти пішла такою ж дорогою. Прямо повторюєш мою долю… — плакала колись Світлана Антонівна, мама Наталії.
– Та що ти, мам. Ти ж мене виховала, я справлюся. Спочатку на рік академічний відпустку візьму, а потім переведуся на заочне. Мільйони жінок так живуть, я не гірша! Проживемо! — відповідала Наталія.
– Ой, проживеш, та це не найкраща доля… Чужі діти чоловікам не особливо потрібні. А ти вже в такому юному віці з “обтяженням”!
– Мам, ну ти знову зі своїми стереотипами. Я просто впевнена, що на світі є той самий чоловік, який зможе полюбити і мене, і мою майбутню дитину. — з упевненістю відповіла Наталія.
– Ну, дай-то Боже… — багатообіцяюче відповіла Світлана Антонівна…
…Через дев’ять місяців Наталія народила хлопчика, якого вирішила назвати Єгором. А потім життя закрутилося з неймовірною швидкістю. Спочатку, як і планувалося, академічна відпустка в університеті. Потім заочне відділення, робота, сесії, екзамени, перескладання, хвороби, дитячий садок, дні народження маленького сина один за одним. Звісно, виховувати дитину одній Наталії було дуже важко. Дякувати матері, яка не залишила її в складний момент і допомагала, чим могла.
…Наталія вже відвела синочка до першого класу, отримала диплом, влаштувалася на хорошу роботу, але особисте життя так і залишалося невлаштованим. Мати в своїх міркуваннях щодо чоловіків була частково права. Іноді за Наталією починали ухажувати чоловіки. Одним жінка сама не відповідала взаємністю, а інші, дізнавшись, що у Наталії підростає син, відразу зникали під різними приводами. Так вона й жила з сином удвох.
– Наталко, ти бачила нового начальника будівельного відділу? Який він… — грайливим голосом запитала колега Лариса.
– Ні. А що, він золотою людиною? — байдужо запитала Наталія.
– Ну, золотою не золотою… Але молодець! Сьогодні буде на загальному засіданні, сама його й побачиш. Тоді й зрозумієш, про що я.
В цей же день Наталія, як і інші співробітники компанії, познайомилася з новим начальником будівельного відділу. Олексій Сергійович насправді виявився привабливим молодим чоловіком, спортивної статури, з відмінним почуттям гумору. Він особливо швидко вписався в колектив компанії, завів з колегами дружні стосунки, але найбільше симпатизував саме Наталії. Її особливе ставлення до себе жінка відчула, здається, з першого дня.
Спочатку ввічливий Олексій запропонував випити разом по чашечці кави під час обіду. Далі — більше: запросив на перше побачення. Наталія погодилася, але для себе вирішила одразу: поки справа не зайшла далеко, треба повідомити про Єгора.
Про себе Олексій розповів, що до своїх тридцяти трьох років так і не одружився. До нещодавнього часу жив з мамою. Потім накопичив на власну квартиру і тепер готовий до шлюбу.
Наталія також розповіла про себе і обережно зазначила, що одна виховує сина. Олексій сприйняв це спокійно, розповів, що завжди мріяв про сина. Наталія заспокоїлася, а їх роман далі розвивався досить стрімко. Жінка познайомила свого обранця з сином. Всі разом гуляли в парку, ходили в кіно. В цілому все було непогано. Звісно, на той момент і Олексій, і Єгор поводилися трохи насторожено. Наталія була щиро впевнена, що вони обов’язково подружаться. А в ідеалі — стануть по-справжньому близькими людьми. Як батько та син.
– Наталю, може, ви переїдете до мене? — якось почав Олексій.
– Не знаю, Леш. Я б не була проти, але Єгор… Йому доведеться змінювати школу, а він, напевно, не захоче. — висловила свої припущення Наталія.
– Ну, захоче, не захоче! Ти його розпестила, дорога. Як скажемо, так і буде. Треба просто сказати йому, що ми переїжджаємо і він йде в іншу школу. — відповів Олексій.
– Навіть не знаю…
Наталія справді хотіла переїхати до люблячого чоловіка, але щось її стримувало, не давало зробити серйозний крок у абсолютно нове життя.
Минуло ще кілька місяців. Олексій знову завів розмову про переїзд, офіційну реєстрацію.
– Добре, Леш. Я поговорю з Єгором. Можливо, якраз за літо переїдемо, і з нового навчального року він піде в твоєму районі до школи.
– Наталю, ми з тобою вже говорили. Чому ти знову маєш говорити зі своїм Єгором? Давай вирішимо це питання між нами, а його просто поставимо перед фактом. Він тільки дитина, і не йому вирішувати, де і з ким жити. — наполягав на своєму Олексій.
– Леш, я так не можу. Це мій син, у нього ж усі друзі в цій школі, секції. Я все-таки поговорю з ним.
До майбутньої розмови з сином Наталія готувалася досить довго. Але одного разу в суботу все ж вирішила підняти цю непросту тему.
– Єгор, а як ти дивишся на те, щоб ми з тобою назавжди переїхали до дяді Олексія?
– А навіщо? — недоуміло запитав десятирічний хлопчик.
– Ну, розумієш, ми з ним любимо одне одного, одружимося і будемо жити як одна сім’я.
– Може, тоді я краще до бабусі переїду? — розгублено перепитав Єгор.
У повітрі повисла коротка пауза.
– Ні, сину. З яких це пір до бабусі? По-перше, я хочу бачити тебе кожен день. А по-друге, бабуся вже не така молода, а з тобою треба і уроки вивчити, і поїсти приготувати. Ні.
Наталія відчувала, що Єгору не дуже хочеться переїжджати. В її душі боролися два почуття. З одного боку, вона любила Олексія, хотіла жити з ним в одній квартирі, разом засинати і прокидатися. З іншого боку, жінка щиро любила сина і не хотіла псувати з ним теплі довірливі стосунки.
– Наталю, ми подали заяву в РАЦС, давай тепер визначимося з датою переїзду. Мені здається, що чим раніше це відбудеться, тим краще буде.
– Леш, я поговорила з Єгором. Мені здається, що він якось віднісся… — Наталія не встигла завершити фразу, адже Олексій перебив її.
– Наталю, давай я за ним заїду після школи і поговорю по-чоловічому. Ти його просто сильно розпестила. Що він у тебе, як дівчата: поїду, не поїду…
– Ну спробуй… — остерігаючись погодилася Наталія.
Вечором Олексій повинен був привезти Єгора додому. Наталія в той вечір дуже сильно переживала. У своїй душі вона щиро сподівалася, що все пройде гладко, і Олексію вдасться переконати сина в переїзді. Наталія приготувала смачну вечерю. Але, судячи з того настрою, в якому приїхали Олексій і Єгор, розмова у них не склалася.
– Наталю! Твій син — зовсім невихований! — майже з порога заявив Олексій.
– З чого такі висновки? — запитала Наталія, проводжаючи поглядом Єгора, який поспішив одразу піти в свою кімнату.
– З яких це пір? Ти ще питаєш?! Та він влаштував найгіршу істерику! Він хлопець, а гірший за будь-яку дівчинку! Переїжджаємо, і все! А то дивись, веревки з тебе в’ються! Але я його перевиховаю і зроблю з нього нормального хлопця!
– Давайте вечеряти. — запропонувала Наталія.
Олексій вже сидів за столом, чекали лише на Єгора, який досі не виходив з кімнати.
– Єгор, сину, йди вечеряти. — крикнула Наталія, не виходячи з кухні.
– Не хочу. — відповів Єгор.
– Ну ти ще свої нюні там розпускай! Чесне слово, як дівка якась! Лет уже чимало, а все соплі жуеш. На фортепіано ходиш! Поруч з моїм домом є секція боксу, туди й будеш ходити замість своєї музичної школи. — грізно підсумував Олексій.
– Я краще буду у бабусі жити, ніж з тобою! — закричав Єгор, Наталія по голосу зрозуміла, що він плаче.
– Ніякої тобі бабусі. Будемо жити всі разом, і крапка…
…Наталія та Єгор переїхали до Олексія. Відтоді спокійне життя Наталії закінчився, адже скандали в квартирі спалахували буквально кожного дня.
– Яка це звичка їсти з телефоном у руках?! Або виймай свій телефон, або покинь стіл!
– Хочу і сиджу в телефоні! А тобі яке діло?! Ти мені взагалі ніхто… — озлоблено відповів десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Я поки що в цій квартирі господар, будь ласка, поважай і слухай мене! Я батькам у твої роки не смів огризатися!
– Ну що ви знову не поділили? Я вже навіть не можу спокійно помитися, ви одразу починаєте!
– Твій син зовсім розпустився!
Єгор вибіг з-за столу, не доїв свою порцію.
– Наталю, може, справді його до твоєї мами відправимо? — запропонував Олексій.
– Ні, Леш. Я хочу, щоб мій син жив з нами.
– Ну тоді я його путівку завтра здам. Не хочу терпіти його хамство під час відпустки, та й покарання він повинен хоча б якесь отримати за свою поведінку. Ось і не поїде до моря в рамках профілактики.
– Леш, та ти що? Я без сина нікуди не поїду! — заявила Наталія.
– Нічого з ним не станеться, посидить з твоєю мамою і подумати.
– Леш, а якби це була твоя дитина, ти б вчинив так само?! — несподівано спитала Наталія.
– Зараз мова не про наших спільних дітей, а про Єгора.
– Ні, Леш, я без сина нікуди не поїду. Тим більше, що ти казав, що завжди мріяв про сина і не проти дітей.
– Я не думав, що буде саме так! — заявив Олексій.
Наталія дійсно відмовилася їхати у відпустку без сина. Олексій образився, кілька днів ночував у матері.
Одного вечора у Наталії задзвонив мобільний. На екрані з’явився номер свекрухи.
– Так, Ірино Константинівно.
– Наталю, що ти твориш? — з ходу почала свекруха.
– А що сталося?
– Ти збираєшся виходити заміж і вже перечиш своєму майбутньому мужу?! Олексій кілька днів живе у мене, у свою квартиру повернутися не може!
– Якщо ми йому заважаємо, то можемо переїхати. Чому ж він сам не зателефонував?
– Досить тобі прикидатися овечкою! Раділа б, що тебе такий чоловік з “обтяженням” взяв, а ти ще й права качаєш! — вибухнула свекруха.
– До побачення. Завтра Олексій може повертатися до квартири. Нас тут не буде до вечора. — Наталія поклала слухавку.
Після цієї розмови вона зібрала речі. Вечором вони були вже у своїй квартирі. Потім Олексій телефонував, намагався налагодити стосунки, але Наталія відмовилася від продовження роману. Заяву з РАЦСу вона забрала.
– Ну і живи все життя зі своїм синочком! — на прощання заявив їй Олексій.
– І буду. — відповіла Наталія і назавжди видалила номер Олексія, а потім і роботу змінила.