Хіба ж доведеться все життя доводити, що я ні в чому не винен…
Світлана дивилася телевізор, а чоловік сидів за комп’ютером, коли подзвонила мати.
— Що трапилося, мам? — насторожено запитала Світлана, зменшивши гучність.
— Нічого страшного. Просто вирішила дзвонити.
Але Світлана знала: мати ніколи не телефонує просто так.
— Мам, ну годі, кажи. Знову Марійка щось наробила?
Мати зітхнула.
— Вона мені всі вуха прожувала, що хоче до тебе. До інституту, мовляв, збирається. А вчиться погано, в голові лише гулянки. Який інститут? У нас і коледж гарний, і мед училище. Навіть слухати про них не хоче, — знову зітхнула.
— Але в нас з Олегом однокімнатна квартира. Не певна, що їй буде зручно з нами, — відповіла Світлана.
— Розумію. Боюся, вона просто втече до тебе. Ось і подзвонила заздалегідь. Може, ти сама її відмовиш? Вона мене не слухає. Зовсім відбилася від рук.
— Мам, вона й мене не послухає. Якщо щось у неї в голові застрягло — не виб’єш. Ти ж знаєш. Спробую поговорити з дядьком Ігорем. Можливо, візьме її до себе.
— Поговори, Світу. Хоча… У нього ж своя сім’я. Незручно якось.
— Чому незручно? Зрештою, вона його дочка. Гаразд, мам, я з ним поговорю й передзвоню. — Світлана поклала телефон.
— Мати дзвонила? — Олег відірвався від монітора й подивився на дружину.
— Так. Марійка хоче до нас приїхати, збирається в інститут.
— І що? Якщо вступить, дадуть гуртожиток, — Олег знову встромив погляд у екран.
— В інститут їй не світить, а коледж є і в нас. Та й туди навряд чи пройде. Заміж хоче, от і все. Поговорю з її батьком, може, візьме до себе. Повинен же. Вона його рідна. — Світлана задумалася.
«Ні, треба умовити дядька Ігоря. Олег гарний чоловік. Якби не так, я б за нього не пішла. А від Марійки всього можна чекати. Вона на нашому весіллі з нього очей не зводила».
У Світлани й Марійки були різні батьки. Батько Світлани потонув, коли їй було сім. Пішов з друзями на рибалку, випив, потім закинув вудку. Гачок зачепився за корч. Батько ліз у воду виплутувати й пішов під воду. Мужики теж були п’яні, не встигли врятувати.
Молода й гарна мати залишилася сама з донькою. Залицяльників не підпускала. Коли Світлана перейшла у п’ятий клас, у їхню школу влаштувався молодий викладач математики. Шепталися, що він перевівся сіне просто так, а втікаючи від нещасливого кохання у великому місті.