Того літа на річці…
Сім’я у Дар’ї була дружня. Коли вона вчилася у третьому класі, у неї народилася сестра Марія. Роль старшої сестри й маминої помічниці Дар’ї дуже подобалася. Вона із задоволенням гуляла з коляскою, поки мама готувала обід або прибиралася в хаті.
Коли Марія підросла, до садочка її не брали — групи були переповнені, а вихователів не вистачало. Ніхто не хотів працювати з дітьми за копійки. Завідувачка пообіцяла взяти Марію, якщо мама влаштується до них на роботу. Мама, звісно, погодилася, хоча й заробляла менше, ніж раніше.
Марія народилася слабкою й часто хворіла. Над нею завжди тремтіли. У садочку вона була під постійним маминим наглядом. Після школи Дар’я часто забігала до мами на роботу. Не всі діти люблять запіканку й салати, какао чи кисель, а Дар’я їх обожнювала. Мама залишала їй порції, від яких відмовлялися інші діти. І Дар’я насолоджувалася повною мірою.
Наївшись смачної запіканки, вона забирала Марію додому й до приходу мами сиділа з сестрою. Марію вона любила. А потім сестра підросла й стала неймовірно впертою.
Марії було чотири роки, коли загинув батько. Літо видалося спекотним. Третій тиждень температура повітря трималася вище тридцяти двох градусів. У вихідні люди прагнули покинути душне місто й провести час на природі — на дачі чи біля річки.
Батьки взяли з собою води, їжі на перекус і зранку поїхали з дітьми за місто. На річці вже було повно народу — мовляв, яблуку нема де впасти. Від спеки рятувалися в прогрітій сонцем воді. Біля берега вода булькотіла від дітей усіх віків і дорослих, що за ними доглядали. Марія теж плескалася на мілководді, а Дар’я стежила, щоб її не штовхнули чи вона сама не пішла на глибину.
Коли тато з розбігу кинувся у воду, піднявши хмару бризок, Дар’я подумала, що він просто вирішив освіжитися. Він швидко віддалявся від берега. І тут вона помітила на середині річки двох підлітків.
Спершу їй здалося, що вони бавляться. Вона навіть подумала, як батьки дозволили їм запливати так далеко. Річка була досить широка. Навіть дорослому чоловікові було б важко її перепливти, проте ніхто й не намагався. А тут підлітки допливли до середини.
Один постійно зникав під водою, а другий пірнав за ним. Коли вона побачила, що тато плив до них, тільки тоді здогадалася — вони не граються, а тонуть. Точніше, тонув один, а другий намагався його втримати на поверхні.
Навколо всі плескалися й веселилися, і ніхто не бачив, що відбувається на середині. Дар’я напружено стежила за батьком і хлопцями, забувши про Марію, що ліниво плескалася біля її ніг.
Тато доплив до підлітків, одразу пірнув, витягнув одного на поверхню й поплив із ним до берега. Плив він повільно, бо гріб однією рукою, а другою тримав хлопця, щоб його голова не йшла під воду. Другий підліток теж втомився, він чіплявся за батька, заважаючи йому.
«Він же його втопить!» — вигукнула Дар’я.
На її крик звернули увагу двоє чоловіків. Вони подивилися в той бік, куди вона вказувала, зрозуміли і кинулися на допомогу. Багато хто на березі теж почав пильнувати, що відбувається.
Чоловіки взяли на себе підлітків. Дар’я радісно замахала руками. Але незабаром вона зрозуміла — батька немає. Вона вдивлялася до болю в очах, але не бачила його.
«Тату! Таточку!» — закричала вона.
На крик підбігла мама.
«Там…» — Дар’я показала рукою на середину річки. Від жаху вона не могла говорити. — «Тата нема!»
ММама схопила Марію на руки і вперше за всі ці роки заплакала так, наче її серце розірвалося навпіл, а Дар’я стояла нерухомо, дивлячись, як хвилі несуть їхнє минуле за течією, і вже знала, що ніколи не зможе повернути той літній день, який змінив усіх і все.