Одного разу три жінки зупинилися біля вітрини з яблуками у львівському ринку.
Перша, Марія Іванівна, похитала головою:
— Ну й яблука… Малесенькі, пошкоджене, а ціна — як за кришталеве намисто! Усе погано нині, світ уже не той…
Друга, Оксана Степанівна, усміхнулася:
— Та ні, погляньте — врожай-то який! Літо було капризне, а вони все одно соковиті. Люди працювали, не спали, щоб таке виростити.
Третя, Ганна Петрівна, мовчки взяла торбинку:
— У мене онук Тарасик застудився. Він так любить печені яблука… Йому головне, щоб із добрим серцем приготували. А форма — не важлива.
Справа ось у чому:
Світ — як дзеркало. Один побачить у ньому брак, інший — старання, а третій — можливість показати любов.
Тому перш ніж щось вирішити — запитай себе: звідки у твоєму серці ця думка?