Мар’яночко, пробач…
Іван розплющив одне око й відразу зажмурився. Березневе сонце влучно стріляло йому в обличчя через вікно. Він закрутився на зім’ятому ліжку, намагаючись сховатися від променів.
— Прокинувся, бусурмане? — почувся голос дружини. — Розплющи свої бісові очі, хочу в них подивитися. У всіх чоловіки як чоловіки — квіти носять, подарунки дарують. А ти вчора напився, як не знаю хто. Ти хоча б пам’ятаєш, яке сьогодні свято?
Іван відповз до стіни й наважився подивитися. Крізь щілини повік, схожі на амбразуру, він побачив Мар’яну. Вона стояла, руками в боки, наче сотня бабусь на ярмарку.
— Я-яке? — щиро здивувався Іван.
— Восьме березня, між іншим! Жіночий день! Тобі б пиячити, а мені святкувати? Очі б мої тебе не бачили! Думала, посидимо вдвох, вип’ємо трохи… Дочка доброго вина принесла. Припрятала спеціально. А ти, гадюка, знайшов і вихлестав сам! Тобі горілки мало?
Не встиг Іван прикритися, як капець, влучний, як снаряд, влупив його по лобу.
— Ось тобі…
Від другого капця він сховався під ковдрою. Добре, що вони тільки пара. Висунув ніс з укриття.
— Мар’яночко, пробач. Клянуся, все виправлю. — Іван гикнув і хотів підвестися, але заплутався у підковдрі.
Дружина махнула на нього рукою й пішла на кухню. Звідти вже лунали звуки гучної посуду. Коли вона починала так грюкати, це означало — сварка буде довгою.
Іван вирішив не лізти на рожен і тихенько злиняти. Він крадькома промайнув повз кухню до ванної. Плеснув у обличчя холодною водою, звільнив стаканчик від зубних щіток, наповнив його й жадно випив. Мокрою долонею пригладив рідке волосся. Мар’яна продовжувала ляскати тарілками.
Іван прокрався назад у кімнату, одягнувся й вийшов у передпокій. Одягаючи чоботи, втратив рівновагу й мало не впав. На шум із кухні визирнула Мар’яна.
— Куди збирався, пропойце?
— Мар’яночко, я ж швидко… — Іван зірвав із гачка куртку й п’ятився до дверей спиною.
— Ану стояти! — загриміла Мар’яна й рушила на нього, але він уже вислизнув із квартири, зачинивши двері перед самим носом.
— Тільки повернися, я тобі… — дон— Зараз, зараз… — прошепотів Іван, хитро посміхаючись і стискаючи в кишені дрібні гроші, які знайшов у старому гаманці, та думаючи, як несподівано зіграє на свою користь цей маленький сюрприз.