**«Мамо, не їдь»**
Після вечері мати сіла поруч і обняла семирічного Ярика за плечі. Він напружився. Востаннє, коли так було, мама сказала, що поїде у відрядження на кілька днів, а Ярик тимчасово поживе у її подруги — тіті Наді. Проблема була в тому, що в тіті Наді була донька Марічка, жахливо зверхня та бешкетлива. Вона постійно ябедничала на нього та дражнила «коротунцем».
— Ти знову їдеш у відрядження? Я не хочу до тіті Наді. Там Марічка зла, — промовив Ярик, дивлячись на маму.
Вона посміхнулась і ніжно провела рукою по його бовдуристим волоссям. Ярик набрався сміливості.
— Мам, будь ласка, візьми мене з собою, — почав він благати.
— Не можу. Я буду зайнята цілими днями. Що ти там робитимеш сам? — Вона встала з дивана й почала хвилюватися, ходячи по кімнаті.
— Ти сама казала, що я вже великий. Я не хочу до тіті Наді з Марічкою. Можна я залишуся вдома?
— Годі нарікати! — різко перервала його мати. — Ти занадто малий, щоб жити самому. А якщо щось станеться? Якщо не хочеш до тіті Наді, відвезу тебе до бабусі.
— До Львова? — зрадів Ярик, і очі його засяяли.
— Ні, до іншої бабусі — мами твого батька.
Для Ярика це була новина. Він ніколи не бачив ту бабусю.
— Не хочу, — на всяк випадок сказав він.
— Я тебе не питаю. Збирай підручники й те, що хочеш взяти. Я спакую твої речі.
Серце Ярика забилося тривожно. В минулий раз, коли мати відвозила його до тіті Наді, він не брав із собою нічого. Значить, вона їде надовго.
— Я не хочу нікуди їхати з речами. Можна я поїду з тобою?
— Годі! Хлопчики не плачуть.
— Я ж дитина, а не хлопець, — схлипнув Ярик.
Вранці він повільно одягався, сподіваючись, що мама передумає. Але вона лише крикнула, що таксі вже чекає, і через нього вони не встигнуть поснідати.
Їхали через все місто, потім піднімалися ліфтом. На одиннадцятому поверсі двері відчинилися, і мати підштовхнула Ярика до металевих дверей.
Його зустріла жінка, зовсім не схожа на бабусю. У довгому червоному халаті з золотими птахами, з високою зачіскою, вона виглядала надменно. Вона оглянула Ярика з таким виразом, наче побачила таргана. Мати завжди верещала при вида тарганів. Ця жіВона мовчки подивилася на нього, і в цю мить Ярик зрозумів, що його світ більше ніколи не буде таким, як раніше.