**Помста**
Ростислав завжди був тихим та розумним хлопчиком. Батьки ні в чому не відмовляли своєму єдиному синові, оплачували різні гуртки та секції, аби виховати всебічно розвинену особистість. Ростислав займався карате, грав у шахи, добре малював. Згодом захопився грою на бандурі.
Його однолітки запрошували дівчат у кіно, бавилися дешевим вином та цигарками, а Ростислав сидів із бандурою, перебираючи струни та співаючи низьким голосом.
Батьки мріяли про успішне майбутнє сина. Йому треба було вчитися далі. У маленькому районному містечку з населенням у чотирнадцять тисяч робити було нічого. Після школи Ростислав легко (з його-то балами) вступив до університету обласного центру на престижний факультет інформаційних технологій.
За день до початку навчання батько відвіз сина з новеньким дорогим ноутбуком до своєї сестри. У неї рік тому помер чоловік, діти вже мали свої родини та роз’їхалися. У гуртожитку занадто шумно, багато непотрібних спокус, які заважають навчанню. Матір не взяли, щоб уникнути довгого плаксивого прощання. Батько залишив грошей на перший час і поїхав.
Ростислав уперше залишився наодинці із собою. Тітка мало цікавилася справами племінника. Стежила лише, аби він був ситий і не затримувався надто пізно.
Звільнившись від батьківської опіки, одногрупники пустилися в усе тяжке, часто прогулюючи пари. Ростислав тримався осторонь, друзів у нього не було, да й не звик він до вечірок. Його увагою з першого дня заволоділа Оксана, гарна білявка.
Хлопці казали, що вступила вона на чоловічий факультет лише для того, щоб вийти заміж. Вчилася Оксана погано. Але рідко хто із викладачів ставив їй незадовільно. Такій дівчині знання не потрібні. На неї просто було приємно дивитися, пояснювати їй матеріал, підходити та, ледве торкаючись плеча, виправляти помилки.
Але в Оксани не було нестачі шанувальників. Вона вважала Ростислава «ботанком» і ігнорувала його. Про що з ним говорити? Про музику, шахи чи нудну інформатику? Взагалі, він їй не підходив.
А він страждав від безвідповідної любові. Хотілося бути поруч із Оксаною щоразу – на парах, у гуртожитку. Під час чергового візиту додому Ростислав оголосив батькам, що хоче жити в гуртожитку. Тітка живе далеко від університету, дорога забирає багато часу. Розгорівся скандал: крик батька, сльози матері.
Але Ростислав пообіцяв, що це не вплине на навчання, що йому можна довіряти. На нього й так дивилися косо – майже єдиний у групі жив на квартирі. Батькам нічого не лишилося, як змиритися.
Ростислав був на сьомому небі від щастя. Тепер він бачитиме Оксану не лише на парах (на лекції вона ходила рідко), а й по вечорах у гуртожитку. Він вигадував будь-який привід, щоб зайти до неї. Але Оксана, як і раніше, не відповідала взаємністю.
Навіть якщо вони опинялися в одній компанії, вона відмовлялася танцювати з ним, тікала на балкон курити. Ростислав теж почав курити, але це ні на крок не наблизило його до світловолосої красуні.
Випробуванням стали літні канікули, коли на два місяці він їхав додому й не міг бачити Оксану. Він мучився та відліковував дні до початку навчання. Так минув ще один рік.
Ростислав добре вчився, викладачі хвалили його й пророкуІ коли через роки він побачив її знов, зрозумів: справжня любов ніколи не зникає, вона лише чекає свого часу.